Герасевич Євгеній Анатолійович

Герасевич Євгеній Анатолійович

Дата та місце народження: 22 грудня 1982 р., м. Могилів-Подільський, Вінницька область.

Дата та місце загибелі: 17 лютого 2015 р., м. Дебальцеве, Донецька область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Старший розвідник.

Підрозділ: 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.

Обставини загибелі: Зник безвісти 17 лютого 2015 р. потрапивши у засідку близько 22:30 в районі приватного сектору поблизу міської лікарні міста Дебальцеве. 7 березня 2015 р. волонтери доставили тіло Євгенія до Дніпропетровського моргу. 8 Березня 2015 р. був з почестями похований. Разом з Євгенієм загинули старший сержант Ш. Товт та сержант В. Химич.

Сімейний стан: Залишились батьки, дружина та син.

Місце поховання: м. Могилів-Подільський, Вінницька область.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 10, місце 21.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

від батьків від Кирилюк Ю.

Мои родные, мне без вас
день белым не бывает,
Есть лишь полночная тоска,
что душу у меня съедает,
Опостылел мне лес,
своей осенней красотой,
Дай Бог мне вновь дышать тобой.
С тобой сыночек мяч гонять,
по пыльному двору,
И в бадминтон с тобой играть, или в твою игру....
Я так хочу прижать к себе, вас всех, обнять....
И больше никогда ...Не отпускать....
Євгеній Герасевич

Василь Терелюк, бойовий побратим: "Ми тоді разом попали в засаду, це була перша половина дня, в місті біля лікарні. Першими були важко поранені Шандор і Ігорь Козяр... Зразу за ними загинули Віталік та Женя від кулеметної черги... Нажаль підійти і забрати їх небуло можливості через щільний обстріл. Шандор помер у мене на руках у нього була прострілена шия, я його відтягнув до кочегарки і залишив біля димохідноі труби, думав що зможемо пізніше забрати... на той момент треба було витягувати живих...Ігоря у нього були прострілені обі ноги на праві нозі поранення було артеріальне, рухатися він не міг... Дякувати Богу , що під таким щільним обстрілом мені з Вересньом вдалося його витягти звідти. Він на свої очі бачив як загинули Віталік та Женька так як знаходився найближче до них. Нажаль повернутися за ними вже небуло можливості, так як вночі ми почали виходити з оточення...".

Увічнений у Меморіалі пам’яті героїв АТО, урочисто відкритому 24 серпня 2016 року у м. Могилів-Подільському Вінницької області, біля входу до міського парку.