Гнатюк Володимир Володимирович, народився 20 червня 1980 року в місті Житомирі в сім’ї військовослужбовця. Українець.
Закінчив Озерненську середню школу у 1996 році та Житомирський технічний ліцей-інтернат по ремонту побутової техніки у1998 році за спеціальністю слюсар, електрик.
Майже все життя Володимира було пов’язане з військовою службою.
Володі не виповнилося навіть року, як батько був відряджений до Узбекистану в місто Термез, разом з батьком поїхала і вся сім’я. Під час афганської компанії Термез був
важливою військовою базою.
З 1985 року знову було відрядження до Угорщини.
Перший клас і навчання протягом 5 років у чужій країні. Та незважаючи на всі труднощі того часу, постійні переїзди, Володимир назавжди обрав собі шлях на майбутнє.
Він вирішив стати військовим, як його батько.
Після повернення в Україну Володимир навчався в Озерненській середній школі, яку успішно закінчив.
У 1993 році трагічно помер батько Гнатюк Володимир Петрович. Ці найтяжчі часи для всієї родини навчили 12 річного Володю стійко витримувати обставини, допомагати рідним,
але не позбавили бажання стати військовим.
У 1999 році була строкова служба у Збройних Силах України, у 2001 році Володимир разом зі своїм рідним братом Павлом - військовослужбовці військової служби за контрактом
Збройних Сил України 95-ї Окремої аеромобільної бригади м. Житомира.
Володимир пройшов шлях справжнього десантника від посади старшого навідника аеромобільного взводу аеромобільної роти до снайпера та старшого стрільця аеромобільного взводу
аеромобільної роти.
У 2002 році разом зі своїм 13 батальйоном Володимир виконував службові обов’язки у складі миротворчої місії у Косово, у 2004 році в Іраці.
Після повернення з Іраку Володимир здійснив своє бажання навчатися, успішно склав іспити та став курсантом Київської академії внутрішніх справ.
У 2008 році одружився. 7 березня 2009 народилася донька Марта.
За сімейними обставинами у 2010 році Володимир звільнився зі Збройних Сил України.
Далі був нелегкий час, не все в житті виходило так як планувалося. Та навіть тоді Володимир залишався життєрадісним та завжди усміхненим.
У 2014 році для нашої України настали нелегкі та трагічні часи. Як досвідчений спеціаліст, справжній військовий і чоловік, Володимир вирішив стати на захист своєї країни.
В кінці листопада 2014 року старший солдат Гнатюк Володимир Володимирович вже виконував бойові завдання в зоні АТО у складі 90 батальйону 95 бригади.
Переживаючи всі труднощі, всі нелегкі умови, всі трагічні обставини, Володимир пройшов весь Донецький аеропорт, рятував своїх товаришів, заслужив почесне звання «кіборг»
з позивним «Фотограф». Але навіть втративши багатьох своїх найближчих товаришів, Володимир завжди вірив, що все буде добре. Прагнув повернутися скоріше додому, адже вдома
були мама, дружина, маленька донька та інші рідні, які переживали і чекали.
