Дата та місце народження: 7 жовтня 1991 р., м. Мелітополь, Запорізька область.

Дата та місце загибелі: 13 квітня 2015 р., м. Авдіївка, Донецька область.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Далекомірник-номер обслуги.

Підрозділ: 25-а бригада транспортної авіації.

Обставини загибелі: Загинув 13 квітня 2015 р. під час чергового обстрілу українських позицій поблизу міста Авдіївка (Донецька область). Уламок снаряду 120-мм міни влучив у ящики з боєзапасами в бліндажі. Разом з Богданом загинули солдат О. Тищенко, солдат О. Вовченко, сержант В. Путаненко та солдат Д. Гура.

Сімейний стан: Залишились батьки, брат та сестра.

Місце поховання: м. Мелітополь, Запорізька область (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 7, ряд 2, місце 1.

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Воїнові Богданові Гончаренку любому племінникові та хрещеникові, загиблому 13.04.2015 року під м. Донецьком ЕПІТАФІЯ Не навпомацки йти, щоб і ніч не відчути на дотик, неможливо, здається, на смертнім оцім рубежі. Ти ж ішов, як летів, відчуваючи звуки і ноти… Їх при тому ще й легко ділив на "свої" і "чужі"! Просто музика стихла. На далі розсіявся попіл. Знавіснілі вітри засвистали в бійниці фортець. І пішли козаки яриною, аж Всесвіту по попід, гріб на плечі вознісши. Заплакав Небесний Отець: празникову молитву закінчив Великдень тобою - пом'янув… проминув… і розп'явся на вістрі годин… Бій затих. Але ти вже ніколи не вийдеш із бою, Богом даний Богдане, такий-от єдиний, один! Ох, мій хлопчику, знаю, - завітно хотілося бути. А тепер ось твоє, як підпалене поле, горить… Не питай мене правди, - допоки ще шкіриться Путін, українцям немало додасться і Сцілл і Харибд. Просто ляж на крило і лети у прабатьківський Вирій. Прийде ранок. Дощем засльозяться побляклі шибки. Чуєш, сину, прошу я у Бога не сенсу, а віри - не плече до плеча, а ізнову щока до щоки хай нам єдності дасть, уже днесь і простої по-людськи! Завтра змиють жалобу водою-росою степи. Україна сяйне од роси, наче квітки пелюстка. Мир душі твоїй, воїне! Спи, мій Богданчику, спи… Олег ГОНЧАРЕНКО, член Національної Спілки письменників України, член Національної Спілки журналістів України.

Вічна пам'ять. від Лєша Василя