|
Обставини загибелі: Зник безвісти 20 січня 2015 р. під час бою з російськими
збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Впізнаний за експертизою ДНК. Разом з Анатолієм загинули
солдат І. Євдокименко,
солдат А. Миронюк,
солдат В. Мельник та
молодший сержант С. Зулінський.
Військова операція: Оборона Донецького аеропорту.
Сімейний стан: Залишилась мати, дружина та донька.
Місце поховання: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Центральне кладовище, Алея Слави (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 2, місце 35. 
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). 
20 січня 2016 р. нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно). 
Нагороджений відзнакою м. Кривий Ріг "За Заслуги перед містом" 3 ст. (посмертно). 
28 липня 2016 р. нагороджений відзнакою «За участь у бойових діях УНСО» 1 ступеня. 
Нагороджений почесною відзнакою Всеукраїнського братства ОУН-УПА «Захиснику України від московської агресії».
 |
|
 |
| від доньки Вікторіі та дружини Юліі |
від друга Ільї |
від мами |
Анатолію Доценко присвячується
Прочитай, товаришу, ці скорботні рядки,
Хай течуть сльози в вологі платки.
І в дні багатства, і в роки нужди
Ми будемо пам'ятати тебе назавжди.
Нехай припиняться співи і все замовкне навкруг,
Ми сумуємо, що пішов з життя наш друг.
За покликом серця пішов боронити країну,
Ти загинув, як герой, захищаючи Батьківщину.
Тож Царство Небесне тобі і нехай земля буде пухом,
Спасибі велике, що не впав ти духом.
Боягузів в Рай не пускають,
Прощай наш друже: ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Олександр Росколій 
Юлія, дружина: "Был активным участником Революции Достоинства. Принимал участие в самые горячие
дни. Говорил, что хочет другой новой жизни для своей семьи и дочери. Не мог больше терпеть несправедливость.
После начала войны Анатолий просился на фронт, но его все не призывали. Тогда он взял на работе отпуск и пошел в учебку как доброволец.
Когда пришло время ехать на фронт мобилизационные документы не были готовы и начальство вынудило его уволиться. В ноябре 2014 года Анатолий
уехал на восток и сразу попал в зону аэропорта. Приезжал ненадолго в отпуск в декабре 2014.
Анатолий погиб в бою с боевиками ДНР в аэропорту Донецка. Долго считался пропавшим без вести.
Позже опознан по экспертизе ДНК.
| 
