Тетяна, сестра: "Сергій закінчив школу № 3 м. Луцька у 1990 році, отримав подяку з Луцького Меморіалу Слави. В тому ж році поступив у училище № 6 м. Луцьк. Був призваний у армію 1994 р. , звільнений у запас 1996 р.у званні старший сержант. Навчання проходив у м. Котовськ, а службу у м. Дніпропетровськ (військова частина 59836). Нагороджений Грамотою за досягнуті успіхи у бойовій підготовці та гуманітарній підготовці, особисту примірність, військову дисципліну і беперечу службу у Збройних Силах України.

Був одружений має сина.

Мій братик був чудовою людиною, вірним другом і порадником. Сергій був доброзичливий, він завжди посміхався, жартував. Братик дуже любив свою сімю, своїх батьків. 25 березня о 6 год ранку з невідомого номеру телефона братик зателефонував до мами з вітаннями у День народження - це була остання розмова з мамою. Братик пояснив , що приїхати не зможе (сказав, що хворіє), пообіцяв приїхати пізніше. В цей день ми завжди збиралися. Цього дня мама чекала у гості своїх дітей, це був привід родині зібратися за одним столом. А 3 квітня Сергія привезли у домовині... Кожен день моєї мами починається зі сліз і гіркої туги за сином, біль утрати не згасає до сьогодні... Кожен день не проходить без спогадів, найважчі дні-це дні коли збиралися разом. День народження мами, релігійні свята, також наші дні народження. Так сильно сумую, так сильно не вистачає...

З усіма питаннями і проблемами я зверталася лише до нього. У нас маленька різниця у віці, я не памятаю свого життя без Сергія, ми були як одне ціле. Коли пішов добровольцем ми з мамою цього не знали. Він беріг маму, любив і дуже переживав за її здоровя. Про перебування Сергія у зоні АТО знали друзі, знайомі, сусіди, та мамі і мені він заборонив про це розказувати.

Сергій мав багато друзів, його поважали та цінували. Ніколи не відмовляв у допомозі. Захоплювався рибалкою, охотою. Приймав участь на майдані у м. Луцьк, займався волонтерською роботою. Також був учасником автомайдану.

Він був дуже справдливий, це почуття спонукало його написати заяву і поповнити ряди добровольців.

У березні 2015 р. був призваний Луцьким воєнкоматом, проходив навчання на Яворівському полігоні. Нажаль обставини смерті мого брата Сергія не зясовані. Хоронили Сергія з поспіхом, родині на прощання дали лише 5 годин. Пів року продовжувалося слідсто ( результатів слідства родині не надали)."