Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).

Валерій Степанович народився 23 вересня 1969 року в с. Сухановому Бериславського району Херсонської області. В листопаді 1987 року був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил СРСР. Пройшов підготовку у навчальній частині, отримавши військове звання молодшого сержанта, був направлений для подальшого проходження військової служби у Демократичну Республіку Афганістан, перебував у складі однієї з військових частин 40-ї армії з червня 1988-го по березень 1989 року. Із атестації: «За фахом підготовлений добре, постійно працює над підвищенням рівня своєї професійної підготовки. Накопичений досвід практичної роботи дозволяє якісно виконувати службові обов’язки, приймати обґрунтовані рішення при виконанні бойових завдань. Сумлінний, дисциплінований, грамотний, працелюбний військовослужбовець». Був відзначений медалями «За відзнаку у військовій службі» ІІ ступеня та «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу», багатьма грамотами та листами-подяками.

У подальшому Валерій Степанович жив у Росії, проходив військову службу у Збройних силах РФ, брав участь у двох Чеченських війнах, згодом звільнився і повернувся до рідного села на Херсонщині. Він був доброю, чуйною та скромною людиною, надійним товаришем, справжнім патріотом своєї Батьківщини – і довів це, коли на Донбасі розпочалися бойові дії, і Валерій Степанович відмовився від громадянства Російської Федерації, прийняв громадянство України та 21 серпня 2014 року був призваний на військову службу за мобілізацією (як доброволець).

За словами командирів та однополчан головний сержант 2-го взводу 1-ї роти 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади старшина Єлефтеріаді виявив себе як хоробрий та професійний воїн, він неодноразово ризикував своїм життям, прикриваючи вогнем товаришів і рятуючи життя побратимів. 45-річний захисник Батьківщини загинув 13 лютого 2015 року, діставши смертельне поранення у бою під Дебальцевим…

Віктор Коваленко: «Рівно рік тому в цей день 13 лютого, захищаючи ретранслятор в Дебальцевому, від кулі снайпера (і потім ще 3 кулі в серце від диверсійної російської групи, яка навмисно вбивала "афганців") загинув в Дебальцевому наш "Грек" Валера Єлефтеріаді. Я його близько знав, проживши не один день в казармі. Він був грек за національністю, чим він пишався, і був кадровий військовий, "афганець", який після розпаду Союзу обрав Україну, як Батьківщину. Він якось сказав "Вітя, ці мобілізовані навколо - це просто смертники. Я хочу їх навчити захищатися і воювати. Я кожного дня їх буду водити на полігон і вчити!" Він дійсно вчив і завдяки йому в 40-му батальйоні "Кривбас" не було дуже багато втрат в Дебальцевому. Він був справжнім старшиною, на якого можна було покластися. Я його люблю, як людину, і пам'ятаю про нього з вдячністю».