Зінченко Богдан Олександрович, рядовий, наводчик 72-ї бронетанкової бригади. Народився 07.10.1977 в смт Білолуцьк
Новопсковського району Луганської області. Згодом з мамою переїхали до м. Старобільськ. Був єдиним сином, якого мама виховувала сама.
Записано зі спогадів матері Богдана Зінченко: «Після 9 класів поступив до професійно-технічного училища де отримав спеціальності електрика та водія. По
закінченню училища пішов працювати до проектного бюро. 18 грудня 1995 року був призваний до лав української армії на строкову службу, яку проходив у місті
Нікополь, був водієм.
Після демобілізації повернувся додому в м. Старобільськ. Працював, мав «золоті руки» і був помічником для мами, ремонтував будинок. У 2000 році оженився.
Придбав власний будинок у селі Шульгинка Старобільського району. Працював на птахофабриці в Новоайдарському районі та будував плани на майбутнє.
Людиною він був дуже позитивною, доброю і душею компанії, дуже гарно грав на гітарі».
29 січня 2015 року Богдан отримав мобілізаційну повістку та був призваний до лав української армії. Сказав, що піде захищати свою землю і не буде ховатися
від труднощів. Після закінчення навчання в учбовій частині 06.03.2015 був направлений до смт Волновахи Донецької області, де і проходив службу наводчиком
72-ї бронетанкової бригади.
Життя бійця обірвалося 14.06.2015. Він помер у Волноваській центральній районній лікарні. Бойові друзі, які привезли труну з його тілом розповідали, що
Богдан був гарним товаришем та всім допомагав, а ще казали, що на пам’ятнику йому необхідно намалювати гітару, яка в руках Богдана підіймала дух бійцям.
Похований Зінченко Богдан Олександрович на кладовищі села Чмирівка Старобільського району Луганської області.