Takhtadzhyiev Fedir A

Тахтаджиєв Федір Анатолійович народився 16 лютого 1983 р. у с. Рубіжне Вовчанського району на Харківщині. З дитинства тато Федора привчав його до праці, спорту, виховував в ньому найкращі людські якості. Федір мав яскраво виражені лідерські якості, гостре почуття справедливості, завжди намагався жити по совісті та честі. Мама Наталя Тахтаджиєва згадує, що її син дуже хотів стати правоохоронцем. Тому в 2002 р. став до лав ЗСУ, проходив строкову службу в м. Луганськ. Вже за рік, у 2003 р., він розпочав роботу в міліції дільничним офіцером Артемівського районного відділу міліції в м. Луганськ. Пізніше обійняв посаду оперуповноваженого сектора кримінальної поліції відділу поліції № 1 Чугуївського районного управління поліції ГУ Нацполіції в Харківській області. Федір захоплювався полюванням, риболовлею та пасікою, мав багато друзів. Був чуйним, уважним до колег та громадян, які зверталися по допомогу. Він мав багато планів на майбутнє, які так і не встиг втілити. З повагою, любов'ю та великою відповідальністю ставився до рідних та близьких, не залишався осторонь чужої біди та завжди приходив на допомогу. Він був людиною слова — як скаже, так і зробить. Був гарним сином, завжди піклувався про матір. Довгоочікувана донечка народилася копією батька і вже мріє продовжити його справу — стати поліцейською та служити українському народу, як тато. Товариші по службі згадують Федора як доброзичливого, життєрадісного та впевненого в собі чоловіка, який міг допомогти у вирішенні проблем, надати слушну пораду, вислухати. «Він був трохи старший за мене, мав більше досвіду, в нього можна було багато чого навчитися», — розповідає його колега Іван Жилін. Товариш по службі Дмитро Носач згадує, що Федір був веселим, завжди на позитиві, з ним можна було і попрацювати, і ввечері відпочити, був дуже доброю людиною. Після початку повномасштабної війни в Україні правоохоронець не зміг стояти осторонь та пішов захищати рідну землю, домівку та близьких людей, виконував завдання з оборони м. Харків. Загинув 2 березня 2022 р. під час ракетного обстрілу українських позицій поблизу м. Харків. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Тахтаджиєва Федора Анатолійовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).