Kotuziak Fedir S (Hodoi)
7 May 1980 – 13 July 2022Ternopil region – Kharkiv region
Order "For Courage" 3rd Class

Biography
Fedir Stepanovych Kotuziak was born on May 7, 1980 in the village of Vorulintsi, Zalishchyky district, Ternopil region. He graduated from the Odesa Institute of Land Forces. He served in the cities of Skala-Podilska and Chernivtsi. He worked as a district police officer in the Zalishchyky district police department. After a long treatment due to an accident in 2008, he was dismissed on health grounds. He was a participant in the Revolution of Dignity. With the beginning of the full-scale Russian invasion of Ukraine and after being denied by the local military enlistment office due to his health condition, he went to the capital, where in early April he joined the ranks of the 242nd battalion of the 241st separate brigade of the Territorial Defense Forces. From there, he went to the front. He was the commander of a platoon of the fire support company. He was killed on July 8, 2022 in the Kharkiv region. He was buried on September 18, 2022 in Zalishchyky. He left behind a wife and daughter.Burial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- 42-річний старший лейтенант Федір Котузяк, позивний Годой, загинув 8 липня 2022 року біля села Дементіївка на Харківщині. Уламок снаряда потрапив йому у підключичну артерію Федір народився у селі Ворвулинці, Тернопільська область. Після школи вирішив стати військовим. Закінчив Одеський інститут сухопутних військ. Служив у в\/ч м. Скала-Подільська, потім перевівся у м. Чернівці. Працював дільничим у поліції. У 2002 році одружився з Галиною, з якою вони щасливо прожили 20 років. У 2008 році потрапив у ДТП при виконанні службових обов'язків, після чого мав інвалідність. Був активним учасником Революції Гідності. «У 2003 році народилась я , якою тато не міг натішитись. Завжди хотів, щоб я мала все найкраще, була щасливою. Старався виховувати мене сильною і незалежною. Пам'ятаю, як оригінально кожен рік Миколай приносив мені подарунки, як ми разом їх розпаковували. Я була, напевно, найщасливішою дитиною на світі», – розповіла донька Юлія. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Федір одразу пішов до місцевого військкомату. Однак йому відмовили за станом здоров'я. Тоді чоловік поїхав до Києва, де вступив до лав 242-го батальйону 241-ї окремої бригади Сил тероборони ЗСУ. Він обіцяв приїхати додому на день народження доньки Юлії – 9 серпня. Однак за місяць до до того дня, 8 липня, чоловік загинув. «13 липня командир роти повідомив нам, що зі слів побратимів тато загинув. Ми налаштовували себе на щось позитивне для нас: можливо, в полоні, можливо, хтось якось врятував. Тіло довго не могли забрати через постійні обстріли рф. І 15 вересня нам повідомили, що знайшли в Дементіївці тіла, поки не знають чиї. 17 вересня це був напевно найгірший день в нашому житті, коли зателефонували зі словами «так, ми опізнали, це ваш батько…», – додала Юлія. «Федя для нас з дочкою був опорою в сім'ї, взірцем, порадником, другом та найріднішою людиною, якої уже немає. Як з цим жити далі? Так, час вже поставить на місця, все полікує, але не вилікує біль на серці», – розповіла дружина Галина.Платформа пам'яті 'Меморіал'