Paliichuk Yaroslav M (Yarik)
14 September 1991 – 9 May 2022Ivano-Frankivsk region – Donetsk region
Order "For Courage" 3rd Class

Biography
Yaroslav Mykolaiovych Paliichuk was born in 1991 in the village of Malyi Hvizdets, Kolomyia district, Ivano-Frankivsk region. In 2015, he graduated from the Kosiv College of Applied and Decorative Arts of the Lviv National Academy of Arts. He was a professional graphic artist. He worked in the "dry brush" technique. During the full-scale Russian invasion of Ukraine, he was a sapper in the 54th Separate Mechanized Brigade. He died on May 9, 2022, in the Kurakhove area of Donetsk region. He was buried on May 20, 2022, in his native village. Yaroslav's parents transferred 1 million hryvnias to the "Come Back Alive" charitable foundation to meet the needs of the Armed Forces of Ukraine. They plan to use the rest of the funds received from the state to print a book with drawings by Yaroslav Paliichuk, which he created before the full-scale Russian invasion.Burial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Сапер Ярослав Палійчук загинув 9 травня 2022 року у бою з окупантами біля села Єлизаветівка Донецької області. Бійцю було 30 років. Ярослав народився у селі Малий Гвіздець Івано-Франківської області. Мав хист до малювання. Здобув фах художника-графіка у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Працював за спеціальністю. Під час повномасштабної війни чоловік захищав Україну у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Був сапером відділення механізованих мостів інженерно-дорожнього взводу. «Ярослав ще з дитинства мріяв малювати, тому легко визначився з професією. Роки навчання і наполегливої праці не минули даремно: кожна його робота була шедевром. Любив гори, саме там черпав cили й натхнення. Він був світлою та надзвичайно доброю людиною. Завжди усміхнений, привітний, уважний до всіх, хто поруч. Любив свій край, свою Україну, тому прийняв рішення захищати державу від загарбників. 9 травня 2022 року життя розділилося на «до» і «після». Ми втратили велику Людину, справжнього друга, талановитого художника», - розповіла тітка Лідія Марусяк. «13 років тому я зайшла в аудиторію, щоб скласти вступний іспит. Ярослав сидів навпроти мене, такий милий та спокійний, в окулярах, із зосередженим поглядом. Вже за дві години іспиту я зрозуміла, що повний лузер, адже порівнюючи мій безпропорційний «шедеврі» з його роботою, зловила себе на думці «Аліна, що ти тут забула?» За всі три іспити Ярослав отримав найвищі результати. Відтоді ми називали його Лео. На честь Леонардо да Вінчі», – сказала одногрупниця Аліна Віліщук. Поховали захисника у рідному селі. У Ярослава залишилися батько, мама і брат. Після його смерті батьки видали книгу з малюнками сина.Платформа пам'яті 'Меморіал'