Vorona Yurii S
5 July 1996 – 9 March 2022Chernihiv region – Chernihiv region
PrivateOrder "For Courage" 3rd Class
Біографія
Yuriy Serhiyovych Vorona was born in 1996 in Chernihiv region. He professionally engaged in boxing: was a three-time champion of Chernihiv region, as well as a prize-winner of Ukrainian and international competitions. With the beginning of the full-scale military invasion of russia in Ukraine, he went as a volunteer to the territorial defense of the Armed Forces of Ukraine and was on the front line. Yuriy Vorona last contacted on March 8, 2022, and then disappeared. Relatives and friends searched for three weeks in hospitals, nearby villages, and placed hundreds of messages on social networks. Yuriy was killed in the first days of the full-scale invasion of russia in Ukraine near the village of Lukashivka, which is 17 km from Chernihiv. After a successful battle for the village of Kholychivka, Yuriy Vorona and his comrades were sent to defend the village of Lukashivka. There, a fierce battle began, in which the athlete was killed, receiving a shrapnel wound to the head. Local residents buried the fallen boys in their village, and when Ukrainian troops entered there, they showed the place where they had buried the defenders. Yuriy Vorona's body was found only on April 4, 2022, after the retreat of Russian troops. The hero was reburied in the village of Lisoven, Chernihiv region, where Yuriy had lived in recent years.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Юрій Ворона загинув 9 березня 2022 року, обороняючи рідну Чернігівщину від російських окупантів. Коли ворог почав наступ на село Лукашівку, отримав осколкове поранення в голову. Юрій народився в селі Сохачі Чернігівської області. Там жив до 2008 року, потім разом з мамою та сестрою переїхав до села Великий Листвен. Там закінчив школу. Потім вступив до Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (зараз – Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка). Жив у Чернігові. Професійно займався боксом, приділяв йому майже весь вільний час. Був триразовим чемпіоном Чернігівщини та багаторазовим переможцем різних змагань, зокрема й міжнародних. Мав багато нагород і грамот. Періодично їздив за кордон на роботу. У вільний час робив ремонти у квартирах на замовлення. 16 січня 2022 року чоловік повернувся з Англії, де працював на зборі врожаю помідорів. А вже наступного місяця почалася повномасштабна війна. У перші дні Юрій долучився до лав добровольців ТРО. Без бойового досвіду чоловік став розвідником 21-го окремого стрілецького батальйону в\/ч А7105. Весь час перебував на передовій. Востаннє виходив на зв'язок з рідними за день до загибелі. «Мій син був дуже добрим, чесним, справедливим і дуже порядним. Люди говорили, що він розумний не по роках. Він був ще дитиною, а мислив як дорослий чоловік. Після смерті свого батька завжди казав, що ніколи мене не покине, всі труднощі переживемо і все обов'язково буде добре. Так і було. Юра – моя гордість, моя надія, опора та підтримка. Для нас всіх він був захистом та оберегом. За ним тягнулось дуже багато людей. Всі його поважали й цінували. Був готовий прийти на допомогу кожному в будь-яку хвилину. Завжди всім казав: «Моя мама не повинна ні в чому мати потреби. І ніхто ніколи не повинен її ображати»… Того дня, коли росіяни зайшли в село Лукашівку, то добили Юру з автомата. У сина були прострелені шия і грудна клітка. Він помер на місці бою… Сина вбили і моє життя забрали назавжди. Без Юри я стала круглою сиротою при живих батьках. Згораю заживо в пеклі кожного дня», – поділилася Галина Олександрівна. Посмертно солдат Ворона Юрій Сергійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Похований захисник у селі Великий Листвен на Чернігівщині. В Юрія залишилися мама, старша сестра та молодший брат.Платформа пам'яті 'Меморіал'
