Івченко Анатолій Геннадійович (Ангел)

Воїн Анатолій Івченко (позивний Ангел) загинув 25 березня 2023 р. поблизу с. Олександро-Шультине на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, боєць дістав смертельні осколкові поранення голови внаслідок влучання ворожого снаряда. Захиснику був 21 рік. Анатолій народився у с. Калмазове Кіровоградської області. Закінчив Вільшанську загальноосвітню школу. Потім навчався в Києві на автослюсаря. У 2020 р. був призваний на строкову військову службу до Національної гвардії України, де пройшов навчання за напрямом підготовки кінологів. Його життя було пов'язане з армією. Ще в дитинстві любив грати у війну, обожнював військовий одяг та завжди просив у дядька, щоб той привіз йому з армії військову форму. Захоплювався мотоциклами. Коли почалася повномасштабна війна, хлопець одразу вирішив стати на захист Батьківщини. Приєднався до лав 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Обійняв посаду стрільця-помічника гранатометника та вирушив на передову. «Він завжди був чесним, добрим, щирим, найкращим, чуйним братом і сином. Він дуже любив свою родину та свою країну. Завжди був усміхненим, допомагав людям. Коли воював, казав: «Ми мусимо рятувати життя наших людей, берегти наші кордони. Якщо не ми, то хто?!». Мій братик із дитинства був затятим патріотом. Нам його дуже не вистачає», — розповіла рідна сестра воїна Іванна. «Анатолій одним із перших прийняв рішення боронити Україну. Став на захист Миколаївської області, через місяць вирушив на Херсонський напрямок, де разом із побратимами звільнили село Правдине, а потім — і Херсон. Після того Анатолій отримав бойове завдання стати на оборону Бахмута. За час військової служби він виконував бойові завдання на нульових позиціях, де проявляв неабияку мужність та героїзм, захищаючи міста та села нашої держави. Він мав добре серце і піклувався про інших не на словах, а на ділі. За словами його побратимів, уміло знищував особовий склад ворога. Маючи позивний Ангел, він був дійсно ангелом для своїх побратимів, тому що неодноразово рятував їм життя, ризикуючи власним. Він віддав найцінніше, що мав, — життя! Анатолій був найкращим сином і найкращим братиком! Він є прикладом для всіх. Він був зовсім юний, але вже воїн», — додала двоюрідна сестра Мальвіна. Поховали героя у рідному селі. Вдома на Анатолія чекали батьки, старша сестра, рідні та друзі.