Вертепний Анатолій Леонідович (Вигода)
18 лютого 1971 – 7 квітня 2023Івано-Франківська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший сержант Анатолій Вертепний (позивний Вигода) загинув 5 квітня 2023 р., обороняючи від російських окупантів м. Бахмут на Донеччині. Захиснику було 52 роки. Анатолій народився у с-щі Вигода Івано-Франківської області. Закінчив Національний лісотехнічний університет України, де навчався на спеціальності «Лісове господарство». Був провідним районним мисливствознавцем. Дбайливо вів єгерську службу в Держлісфонді Вигодського лісгоспу. Громадський та політичний діяч, правозахисник, учасник АТО, голова громадської організації «Вигодська спілка учасників бойових дій», депутат Вигодської селищної ради трьох скликань, голова фракції ПП «Національний Корпус». Із початком повномасштабної війни чоловік без вагань пішов захищати Україну в лавах ЗСУ. Спочатку воював у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Був командиром відділення. Пройшов багато гарячих точок фронту. У березні 2023 р. за власним бажанням був переведений до 3-ї окремої штурмової бригади. Анатолій захоплювався цим підрозділом і пишався службою у ньому. Однак через місяць після переведення загинув. «Анатолій був справжнім патріотом України та борцем за справедливість. Саме тому і пішов у депутати зі словами: «Маю нульову терпимість до проявів несправедливості та корупції, тому головний першочерговий захід у будь-які сфері — знищення корупції та залучення громадськості до процесу антикорупційного моніторингу». У перший день повномасштабного вторгнення став на захист держави. Двічі був важко поранений та одразу після реабілітації знову вирушав на фронт. Чесний, справедливий, рішучий, розсудливий, мудрий, людина слова і порядку», — розповіла Вероніка Янцур. «Толік! Ти мав жити! Ти мав ще багато зробити в нашому рідному селищі! Ти говорив правду, яка була незручною певним нашим землякам, і боровся за неї... Я був як ніколи переконаний, що ти ще багато зробиш! Спи, сусіде! Вічна пам'ять», — написав Остап Савко. Поховали воїна у рідному селищі. Вдома на Анатолія чекали батьки, дружина та двоє синів.Платформа пам'яті 'Меморіал'