Казирід Анатолій Миколайович (Башкір)

Казирід Анатолій Миколайович народився 31 березня 1972 р. у с. Кустолові Кущі Кобеляцького району на Полтавщині. Був найстаршим сином у багатодітній сім’ї, мав меншого брата Віктора та сестер Тетяну і Валентину. Після смерті матері у 1984 р. Анатолій став помічником для тата. Щодня няньчився з братом та сестрами і допомагав по господарству. Був майстром на всі руки.
Навчався малий Анатолій у Кустолово-Кущівській 3ОШ І–ІІ ступенів. Згодом почав навчатися в Білицькій вечірній школі й одночасно проходив стажування на Білицькому цукровому заводі, опанував професію слюсаря.
У 1990–1992 рр. проходив строкову військову службу на Далекому Сході в підрозділі морської піхоти. Після завершення строкової служби повернувся на Батьківщину.
У 1992–1993 рр. навчався в Полтавському професійному ліцеї за спеціальністю «Газоелектрозварник». Влітку 1994 р. одружився. 11 листопада 1994 р. у подружжя народився син Михайло. Анатолій на той час працював слюсарем на Білицькому цукровому заводі. У 2002–2005 рр. працював майстром на Білицькому молочноконсервному комбінаті. З осені 2005 р. знову пішов працювати на Білицький цукровий завод.
У серпні 2014 р. був призваний на військову службу за контрактом до Збройних сил України. До початку повномасштабного наступу російської армії 24 лютого 2022 р. перебував у зоні проведення АТО і ООС, обіймав посади розвідника розвідувальної роти 17-ї танкової бригади, командира бойової машини — командира відділення штурмової роти 46-го окремого штурмового батальйону 54-ї ОМБр.
Мав позивний Башкір, був прикладом справжнього та мужнього чоловіка, який ніколи не залишав побратимів у біді. Зарекомендував себе як відважний воїн, його незламний дух і віра у краще давали надію знайомим і рідним, що Україна скоро переможе.
За життя був нагороджений відзнакою-медаллю «За особливу службу ІІІ ступеня», «За участь в антитерористичній операції», пам’ятним нагрудним знаком «Учасник АТО».
Все життя Анатолій дбав про рідних, підтримував теплі, дружні стосунки з братом та сестрами. Щороку приїздив у відпустку до рідного села, у батьківську хату, в якій мешкала його найменша сестра Валентина і племінниця Анастасія. У вільний час любив рибалити — це було його хобі з дитинства.
8 березня 2022 р. під час бойового зіткнення з російським агресором у с. Степне Волноваського району Донецької області дістав поранення, несумісне з життям.
Похований на кладовищі у рідному селі.
За мужність та проявлений героїзм у сутичках із ворогом Казирід Анатолій Миколайович був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).