- Укр
- Англ
Юрченко Анатолій Васильович (Малібу)
26 червня 1977 – 10 грудня 2023Сумська обл. – Харківська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Народився 26 червня 1977 в селі Малі Бубни Сумської області. Після здобуття середньої освіти вступив на навчання в Кременчуцький льотний коледж цивільної авіації, де склав військову присягу та отримав офіцерське звання. У 1999 році одружився, жив із сім'єю в місті Ромни. До повномасштабного вторгнення працював у ПАТ «Укрнафта». Після повномасштабного вторгнення долучився до лав 115-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Заступник командира 2-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А 4350. Загинув 10 грудня 2023 року поблизу села Синьківка на ХарківщиніБез Андрія лишилися дружина і син. Похований 21 грудня 2023 року в Малих Бубнах.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший лейтенант Анатолій Юрченко, позивний Малібу, прийняв свій останній бій 10 грудня 2023 року поблизу села Синьківка на Харківщині. Виконуючи бойове завдання, потрапив під ворожий обстріл. Захиснику назавжди залишилось 46 років. Анатолій Васильович народився в селі Малі Бубни Сумської області. Після закінчення 8 класів місцевої школи повну загальну середню освіту здобув у Гришинській школі. Звання лейтенанта отримав після вступу на навчання в Кременчуцький льотний коледж цивільної авіації, де пройшов повний курс військової підготовки по програмі офіцерів запасу і прийняв військову присягу на вірність народу України. 1999 року одружився, жив із сім'єю в місті Ромни рідної області. До повномасштабного вторгнення працював у ПАТ «Укрнафта». У вільний час займався землеробством і бджолярством. Після 24 лютого 2022 року чоловік не зміг залишитись осторонь, тож пішов добровольцем на війну. У квітні долучився до лав 115-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Спочатку був командиром взводу, пізніше став заступником командира механізованої роти. Взяв позивний «Малібу» на честь рідного села – так жартома його називають місцеві жителі. Офіцер воював у Донецькій та Харківській областях, кілька разів був поранений. «Дядя Толя – веселий, здоровий добряк з бойовим характером! Працював на улюбленій роботі, разом з дружиною виростили сина. З братом займалися землеробством», – розповіла його рідна племінниця Анжеліка Кисленко. Поховали офіцера в рідному селі. В Анатолія залишилися дружина, син, любляча родина, друзі та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'