- Укр
- Англ
Тегза Анатолій Ярославович (Варвар)
5 вересня 1982 – 14 липня 2023Закарпатська обл. – Донецька обл.
Орден «Золота Зірка» (посмертно)
Біографія
Народився 5 вересня 1982 року у селі Березово в Хустському районі Закарпатської області. У дошкільному віці разом із батьками переїхав у село Розівка поблизу Ужгорода. У 1999 році закінчив ужгородську школу № 15. Здобув дві вищі освіти за спеціальностями «Менеджмент організацій управління персоналом» та «Менеджмент зовнішньої економічної діяльності» у Міжрегіональній академії управління персоналом. У студентські роки працював на Ужгородському комбінаті хлібопродуктів. Протягом 2004—2006 років проходив службу у лавах Збройних сил України. Займався підприємницькою діяльністю, мав власну компанію ТОВ «Соя-Прогрес 2008». З початком російсько-української війни у 2014 році почав цікавитися безпілотними літальними апаратами, проходив курси з пілотування дронами. Попри серйозну травму хребта, якої зазнав у молодості, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну долучився до лав Збройних сил України. Перший бій у складі 101-ї бригади територіальної оборони прийняв під Попасною на Луганщині. Згодом перейшов до батальйону «Карпатська Січ», брав участь у боях за Донбас, Луганщину і Херсонщину, в оборонних боях за Бахмут. Займав посаду командира тактичної групи 8-го окремого полку спеціального призначення. Загинув 14 липня 2023 року на полі бою від снайперської кулі під час штурму ворожих позицій, перед смертю врятувавши побратима та командира суміжного підрозділу. Прощання з Анатолієм Тегзою відбулося 22 липня на набережній Незалежності в Ужгороді. Після заупокійної літургії скорботна хода вирушила містом до Пагорба Слави, де Тегзу було поховано із військовими почестями.Військова служба
Старший солдатМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Анатолій Тегза, позивний WarWar, загинув 14 липня 2023 року на околиці міста Бахмут на Донеччині. Під час контрнаступу потрапив під ворожий артилерійський обстріл та отримав смертельні поранення. За два місяці, 5 вересня, воїну виповнився б 41 рік. Анатолій родом з міста Ужгород Закарпатської області. Здобув вищу економічну освіту в Міжрегіональній академії управління персоналом за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Займався підприємницькою діяльність, мав власну компанію ТОВ «Соя-Прогрес 2008». Під час повномасштабної війни чоловік захищав Україну від російських окупантів у складі Сил спеціальних операцій ЗСУ. Службу ніс у 8-му окремому полку спеціального призначення. Був командиром тактичної групи. За успішне виконання бойових завдання був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». А вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «З великим болем у душі та раною в серці від непоправної втрати мого рідного брата та справжнього Героя України. 14.07.2023 Анатолій здобув вічне життя на небі, віддавши земне – заради перемоги та вільної, незалежної України! Під час контрнаступу в районі Бахмута їхній підрозділ потрапив під артобстріл. Врятувавши своїх побратимів, які отримали поранення, пішов допомагати пораненим бійцям з іншого підрозділу (бо по-іншому він не міг) та, на превеликий жаль, живим не повернувся! Земля тобі пухом! Герої не вмирають! Тримай небо, брате!» – написав Богдан Тегза. «Толя був мужній, хоробрий, розумний і безстрашний…» – зазначила дружина брата Марина. Поховали спецпризначенця на Пагорбі Слави у рідному місті. В Анатолія залишилися дружина Дарія, син Констянтин, донька Каріна, батьки, брати, інші рідні, багато друзів та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'