Черних Андрій Анатолійович (Черя)

Захисник Маріуполя Андрій Черних (позивний Чера) загинув 15 квітня 2022 р. у бою за «Азовсталь». Під час прориву на комбінат ворожий снаряд влучив у БТР, в якому перебував боєць. Поранення виявилися смертельними. Наступного місяця, 18 травня, захиснику виповнилося би 27 років. Андрій Черних родом із с. Миколаївка Одеської області. Здобув середню освіту в місцевій школі. Ще тоді захопився військовою службою та активно до неї готувався, постійно займаючись спортом. Багато читав, мав хист до творчості. Після школи пішов до армії, якій і присвятив своє життя. З 2014 р. брав участь в російсько-українській війні. Служив у батальйоні «Азов», жив у Маріуполі. Любив і місто, і свій підрозділ. Наче мрії здійснювалися, життя набирало обертів, проте почалася повномасштабна війна. Андрій разом із побратимами мужньо стали на захист міста та до останнього боронили його в запеклих боях. «Андрій був справжнім чоловіком, патріотом своєї країни, вірним присязі. Справжній «азовець», воїн, друг і вірний брат», — сказав його старший брат Сергій Перлей. «З Андрієм після школи ми не бачилися років із 9, мабуть, часом переписувались, іноді через мам обмінювалися привітаннями. Доросле життя розкидало всіх у різні міста. Андрій ще в школі активно готувався до військової справи, весь вільний час проводив на стадіоні, на турнічку накачав собі біцуху, що дівчата з молодших класів проходу йому не давали (любили його страшно). У нього була чудова пам'ять, він багато читав, вигравав різноманітні конкурси, декламував вірші, встигав й у КВК пограти, і ведучим на всіх святах побувати. Надзвичайно обдарований хлопець, який цікавився всім, але підлогу в класі мити не любив (він би зараз точно посміхнувся, прочитавши це). Пам'ятаю, як у 10-му класі він переодягнувся в Едварда з «Сутінок», весь зал просто був приголомшений його акторською грою. Коли ми нарешті зустрілися, я побачила перед собою дорослого, гарного, мужнього, сміливого чоловіка, воїна! Андрій намагався витягнути мене до бару, але домовилися побачитись на стадіоні. Теплі обійми... Він займався на турніках, я йому щось розповідала, а він — мені. Про Маріуполь, про службу, про те, що одружився, про книги, які читав, про самостійне вивчення англійської. Андрію подобалося життя в Маріуполі, він планував там жити і далі. Ми так добре провели час, прогулялися, обговорювали і різні дрібниці, і важливі плани... Андрій хотів найближчим часом поїхати в Грузію, трохи відпочити…», — написала його однокласниця Анастасія Гук. Поховали героя в рідному селі. В Андрія залишилися мама, брат, сестра, бабуся, інші рідні, друзі та побратими. Головний сержант Андрій Черних посмертно був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «За військову службу Україні».