- Укр
- Англ
Поляков Андрій Миколайович (Бізон)
9 грудня 1980 – 26 жовтня 2023Черкаська обл. – Донецька обл.
Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Біографія
Народився 9 грудня 1980 в місті Сміла Черкаської області. 2004 року закінчив Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». У військовій кафедрі отримав звання офіцера запасу . Працював на ДП «Антонов». Пізніше став підприємцем. Був учасником Революції Гідності. Після початку повномасштабного вторгнення добровольцем відправився до лав ТрО. Наступного дня у складі 112-ої бригади ТРО боронив столицю. Після деокупації Київської області перевівся до інженерної роти 241-ої окремої бригади територіальної оборони. У липні 2023-го року на посаді командира інженерно-саперного взводу у складі 206-го батальйону та вирушив в Донецьку область.26 жовтня 2023 загинув під час виконання бойового завдання з розмінування території.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 42-річний старший лейтенант Андрій Поляков, позивний Бізон, загинув 26 жовтня 2023 року біля села Свято-Покровське Бахмутського району Донеччини. Виконуючи бойове завдання із розмінування території, підірвався на невідомому мінно-вибуховому предметі. Захисника встигли евакуювати та передати лікарям, проте поранення виявилися смертельними. Андрій Миколайович народився в місті Сміла Черкаської області. Останні 20 років прожив у Києві. У 2004 році закінчив Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» за спеціальністю «Технологія літако- та вертольотобудування». Також отримав звання офіцера запасу на військовій кафедрі. Після випуску працював на ДП «Антонов». Потім став підприємцем. Займався спортом і саморозвитком. Був активним учасником Революції Гідності, під час якої отримав поранення. 24 лютого 2022 року чоловік відправив рідних у безпечне місце, а сам пішов записуватися до лав добровольців. Наступного дня у складі 131-го батальйону 112-ої бригади ТРО боронив Київ. Після звільнення столиці перевівся до інженерної роти 241-ої окремої бригади ТРО ЗСУ. Там обійняв посаду командира інженерно-технічного взводу. Влітку вирушив на Харківщину. У липні 2023-го перевівся на посаду командира інженерно-саперного взводу 206-го батальйону та поїхав боронити Донеччину. «Андрій – справжній патріот України! Його кредо під час війни було: «Душу – Богу! Життя – Україні! Честь – для себе!». В результаті так і сталося. Андрій не міг сидіти на місці, постійно рвався вперед. І добровільно, за власним бажанням, перейшов з тилової військової частини у ту, яка залучена до бойових дій. В новому колективі зарекомендував себе тільки з найкращої сторони: як командир, як побратим, як друг! Він зміг згуртувати взвод, яким керував, та здружити різновікових військовослужбовців. Керівництво батальйону було, без перебільшення, в захваті від нього і говорили: «Нарешті знайшли того офіцера, якого так давно шукали!» – розповів рідний брат загиблого Дмитро. «Андрій – це та людина, яка завжди всім допомагала, щирий, мегаактивний, справжній патріот!» – додала подруга дитинства Альона Нянченко. Поховали офіцера на Алеї Слави Берковецького кладовища в Києві. В Андрія залишилися дружина Юлія, донька Валерія, син Арсен, а також любляча родина, багато друзів та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'