- Укр
- Англ
Доценко Андрій Олександрович (Доц)
16 червня 1975 – 13 червня 2023Сумська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Сержант Андрій Доценко (позивний Доц) загинув 13 червня 2023 р. на полі бою у с. Старомайорське Донецької області, захищаючи своїх побратимів. Через три дні воїну мало виповнитися 48 років. Андрій був родом із м. Суми. Там зростав та навчався. Здобув середню освіту в машинобудівному технікумі, а потім вступив до Української академії банківської справи, проте її не закінчив. У цивільному житті працював менеджером із продажів сільськогосподарської техніки та запчастин на підприємстві «Либідь» у Сумах. У 2014 р. брав участь у війні на Сході України. Потім повернувся додому. До 2022 р. працював у компанії «Мінетех». Вільний час проводив із родиною та друзями. Обожнював футбол. Коли почалось повномасштабне вторгнення, чоловік був із родиною у Польщі. Одразу ж вирушив додому. Спершу йому вдалося записатися до місцевої диверсійно-розвідувальної групи — він охороняв блокпости в області. Потім був мобілізований. Обіймав посаду командира підрозділу, командира військової машини 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Пройшов навчання за кордоном. На початку літа 2023 р. його бригаду перекинули в Донецьку область. У складі 88-го батальйону боєць звільняв с. Сторожове, а потім разом із побратимами обороняв с. Старомайорське, де прийняв свій останній бій. «Для мене він був найкращим батьком та прикладом справжнього чоловіка. Патріот, який, попри все, повернувся до України. Як ми з мамою його тільки не вмовляли, все одно поїхав. Казав: «Що подумають про мене мої пацани?». Часом тато був впертим, як і я. Я любила з ним сперечатися, а потім ображатися… Він для мене, своєї доні, яку так чекав та любив, робив усе можливе, віддавав останнє, виконував всі забаганки. Тато був душею компанії, справжнім другом. Зараз всі згадують тільки приємні моменти, пов'язані з ним, іноді навіть пускають сльозу, бо з життя пішла справді світла та добра людина», — розповіла Марія Доценко. Поховали захисника на Алеї слави Баранівського кладовища у м. Суми. Вдома на Андрія чекали дружина Альона та донька Марія.Платформа пам'яті 'Меморіал'