- Укр
- Англ
Щербанівський Андрій Олександрович (Панда)
15 січня 1979 – 22 березня 2023Івано-Франківська обл. – Харківська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший сержант Андрій Щербанівський (позивний Панда) загинув 22 березня 2023 р. під час виконання бойового завдання біля с. Лиман Перший Харківської області. Захиснику було 44 роки. Андрій жив у Києві. Після закінчення школи вступив на радіотехнічний факультет Київського політехнічного інституту, де здобув фах радіоінженера-конструктора-технолога. Проходив строкову службу. Захоплювався легкою атлетикою. В його активі — десятки успішних фінішів у марафонських забігах. Мав особистий рекорд подолання 42 км за 2,5 години. У цивільному житті працював у компаніях електротехнічного напряму. Був організатором змагань з легкої атлетики і тріатлону, фанатом спортивного руху та активного способу життя. У 2005 р. заснував перший в Україні професійний марафонський клуб «Тарас Бульба» і разом з одноклубниками проводив в Україні бігові заходи. Учасник чемпіонатів Європи та світу — спочатку як спортсмен, а потім як адміністратор (возив команди на змагання за кордон та був організатором чемпіонатів України). У 2013 р. чоловік виступив співзасновником громадської організації «Асоціація скайранінгу України». Після 2014 р. Андрій був призваний на рік до лав ЗСУ. Брав участь в АТО. У перший день повномасштабної війни, не вагаючись, знову став на захист України. Службу проходив у рідному 3-му окремому полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. У складі свого підрозділу виконував бойові завдання на різних ділянках фронту. Обіймав посаду оператора. «Андрій дуже любив подорожувати. Особливо в гори. Щороку в будь-яку пору ходив у походи Карпатами. Вони були для нього рідними, майже домашніми. Він знав про них усе. Складав туристичні маршрути для колег і потихеньку привчав їх любити гори. У 2012 р. йому підкорився гордий Ельбрус. Андрій писав для журналів фантастичні та гумористичні оповідання. Його твори друкували в журналі «Дніпро». Він був поліглотом. Під час пандемії Андрій удосконалив англійську мову. Почав вчити румунську, повторювати німецьку й італійську. Також пройшов курси з кібербезпеки англійською. Головні принципи, які Андрій повторював у своїй родині: вчіть іноземні мови і займайтеся спортом, навіть не професійно, головне — регулярно», — написала дружина полеглого воїна Олена. Бійця поховали на Алеї Героїв Лісового кладовища у Києві. Вдома на Андрія чекали мати, дружина, донька та двоє синів. Посмертно військовослужбовець був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Платформа пам'яті 'Меморіал'