- Укр
- Англ
Вдовенко Андрій Олександрович (Вдова)
4 вересня 1998 – 21 березня 2022Донецька обл. – Донецька обл.
Старший солдатОрден «За мужність» III ступеня
Біографія
Вдовенко Андрій Олександрович народився 4 вересня 1998 р. у с. Малинове Волноваського району Донецької області. У 2013 р. закінчив Оленівську школу № 1. Навчався у Докучаєвському торговому технікумі. Коли йому було 15 років, почалася російсько-українська війна. Тому закінчував навчання вже у Київському торгово-економічному коледжі у 2016 р.
Андрій — правнук Адама Самійловича Вдовенка, який із 1917 по 1922 рр. боровся за самостійну Україну разом з іншими добровольцями Холодного Яру. А в часи німецької окупації, у 1942–1943 рр., Адам Вдовенко був старостою с. Трушівці Чигиринського району на Черкащині. Він був настільки людяним і справедливим, що радянська влада ледве зліпила йому звинувачення після повернення на українські землі. У 1933 р. родина Адама Вдовенка з Трушівців втекла від голоду й репресій на Донбас.
Андрій вів активний спосіб життя, любив подорожувати, часто з наметом, був дуже легким на підйом, захоплювався різними видами спорту, полюбляв сноубординг, дайвінг, снорклінг, ходив у походи на байдарках, мав досвід рафтингу. У підлітковому віці займався руфінгом та боксом.
Коли Андрію виповнилося 18 років, він пішов до військкомату та уклав контракт про проходження служби в лавах ЗСУ. У 2016–2019 рр. брав участь в АТО та ООС у лавах 58-ї ОМПБр, обіймав посаду розвідника. Пройшов курс підготовки інструкторів із виживання від іноземних партнерів України. Воював на Донеччині та Луганщині.
У вересні 2021 р. одружився. Займався вантажоперевезеннями та крок за кроком розвивався у цій сфері, за рік роботи пересів із маленького пікапа на велику вантажівку.
Після повномасштабного вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 р. знову став на захист Батьківщини, у лавах 95-ї ОДШБр обіймав посаду гранатометника. Спочатку підрозділ перекинули у район м. Горлівка, потім – у с. Солодке. У телефонній розмові з мамою та сестрою сказав: «Я біля нашого справжнього дому».
Загинув на світанку 21 березня 2022 р. у бою біля с. Солодке Донецької області, неподалік села, де народився.
Похований на алеї Героїв Лісового кладовища у м. Київ.
В Андрія залишилися батьки, сестра та дружина.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 23-річний десантник Андрій Вдовенко, позивний Вдова, загинув 21 березня 2022 року під час боїв біля с. Солодке на Донеччині. Андрій народився у с. Малинове Донецької області. Був нащадком «холодноярця» – його прадід Адам Вдовенко воював на Чигиринщині. Хлопець навчався у Докучаєвському торговому технікумі. Коли йому було 15, почалася російсько-українська війна. Він, разом з родиною, переїхав до Києва. У вільний час захоплювався спортом, займався руферством. За словами батька, Андрій завжди поспішав жити, тому активно проводив дозвілля. Своє вісімнадцятиріччя він святкував у Грузії, куди дістався автостопом. Коли Андрію виповнилося 18, він пішов до військкомату та уклав контракт на проходження службу у ЗСУ. Служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді, був розвідником. Три ротації провів у зоні АТО\/ ООС. За три роки повернувся до цивільного життя та почав займатися вантажоперевезеннями. За рік роботи пересів з маленького пікапа на велике авто. У вересні 2021 року хлопець одружився. Однак подружжя не встигло завести дітей. Коли почалася повномасштабна війна, Андрій зі словами: «Клята війна, не дала попрацювати!» повернувся з рейсу та пішов до військкомату. Цього разу він потрапив на службу до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. І вирушив на свою останню ротацію на рідний Донбас. «Андрій дуже любив солодке і загинув біля с. Солодке, за 15 км від рідного села, де народився і закінчив школу», – сказав батько захисника Олександр. Поховали військовослужбовця на Лісовому цвинтарі у Києві. У Андрія залишилися батьки, сестра та дружина.Платформа пам'яті 'Меморіал'
