Кузнецов Андрій Павлович (Кузя)

Молодший сержант Андрій Кузнецов (позивний Кузя) загинув 25 серпня 2023 р. на території Серебрянського лісництва, поблизу м. Кремінна на Луганщині. Виконуючи бойове завдання, дістав смертельну вибухову травму. 15 жовтня воїну виповнився би 31 рік. Андрій народився у м. Красний Луч Луганської області. Навчався у Луганському вищому професійному училищі автосервісу, здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів, водія автотранспортних засобів категорій «В» і «С». Проте за фахом не працював. Пройшовши строкову службу, певний час служив у ДСНС України. У 2016 р. приєднався до лав ЗСУ, щоб захистити свій дім. Був учасником АТО. Через два роки повернувся до мирного життя. Коли почалося повномасштабне вторгнення російських окупантів, чоловік знову повернувся до війська, адже прагнув захистити своїх близьких від війни. Спочатку воював у складі ЗСУ. У травні 2023 р. перевівся до Національної гвардії України. Надалі проходив службу в 12-й бригаді спеціального призначення «Азов». Обіймав посаду командира міномета. «Він віддав своє життя за свободу України. Його війна почалась ще в 2014 р. на Луганщині, коли прийшли руйнувати його будинок, але він знав, що потрібно захищати свою Батьківщину, і з часом став до лав ЗСУ. Боронив Авдіївку, пройшов таке пекло… а потім зустрів мене. У нас народилась довгоочікувана донечка, і війна дійшла до нашого будинку… Він знову пішов, але тепер не тільки захищати свою землю, а й нас — найцінніше, що було в його житті. За великим бажанням перевівся до «Азову». Пройшов такий складний шлях навчання, щоб до них потрапити, і нарешті отримав цей заслужений нарукавний знак «Азов». Потім Кремінна, Луганська область — ще трошки, і він був би на своїй рідній землі дитинства. Ці 1,5 роки були дуже важкими для усіх нас і, на жаль, його війна закінчилась. Нам з донечкою його дуже не вистачає. Цей біль просто неможливо описати словами. Я знаю, що Україна переможе! Він для цього зробив усе, що міг! Ми ним пишаємось! Слава Герою!» — поділилася дружина полеглого бійця Анна. Поховали героя на Смолянському військовому цвинтарі у Житомирі, де він жив із родиною. Вдома на Андрія чекали дружина та донька, якій на момент загибелі тата було лише 2 роки.