Андрієвський Андрій Сергійович

Андрієвський Андрій Сергійович народився 8 грудня 2000 р. у смт Софіївка Дніпропетровської області в родині військового. Хлопець з самого дитинства добре знав, що таке наказ. У 2004 р. батька Андрія перевели для проходження служби у Крим. Там, у м. Балаклава, Андрій пішов до школи. У дитинстві він був спокійним, веселим, товариським, однак хотів уміти давати здачі та захищати слабших, тож подався у секцію боксу. Андрію дуже подобалось займатися. Він брав участь у змаганнях, виборов багато нагород. У Криму народився молодший брат Андрія. У дитинстві хлопчаки бешкетували, а як подорослішали, то стали нерозлийвода. У 2014 р. батька перевели на материкову частину України, й родина повернулася до рідного селища. Там Андрій закінчив школу. Зі шкільними друзями підтримував міцний зв'язок. Разом відпочивали, разом вели справи. Далі обрав автотранспортний коледж Криворізького національного університету. Любив та умів ремонтувати все, що виходило з ладу. Андрій мріяв про мотоцикл. На 18-річчя батьки подарували сину перший транспорт. Радості не було меж. А вже згодом син сам придбав авто. Техніка технікою, та хлопець змалечку хотів бути військовим, як батько. У 2020 р., отримавши диплом технікуму, долучився до лав морської охорони ДПСУ. Проходив службу на посаді старшого моториста – рульового малого катера морської охорони. Позивний Мотор до Андрія сам приліпився. Мама каже, що служба сина дуже дисциплінувала. Згадує, як по телефону допомагала сину готувати страви. З особливим теплом зараз береже спогади про останній сімейний відпочинок у Маріуполі, влітку 2021 р. Приїздили до сина в гості. Андрій показував, яким гарним став Маріуполь. З перших днів війни Андрій у складі Маріупольського загону морської охорони захищав місто від ворога. Востаннє передав звістку рідним 24 березня: «Все ок, не хвилюйтеся». Більше мама сина не чула. 14 квітня 2022 р. під час вуличних боїв Андрій Андрієвський дістав поранення, несумісні з життям. Кожен, хто знав Андрія, згадує про нього щось особливе. Шкільний друг розповів, що Андрій був веселим та щирим, підтримував, поважав старших. Навчав хлопців боксерських прийомів, тому отримав прізвисько Двійка — це така комбінація в боксі. А ще залюбки ремонтував велосипеди, мотоцикли, потім — автівки. Він докопувався до причин несправностей, тож техніка його слухалася. Андрій був гарним другом. «Доброзичливий та спокійний, іноді виручав як справжній психолог, міг порадити, вислухати та допомогти. Був життєрадісним, мрійливим, — розповідає його друг Ілля. — Любив техніку і був справжнім спеціалістом, займався спортом, був пунктуальним. Андрія дуже бракує. Він назавжди в наших серцях». Друзі бачилися востаннє влітку 2021 р. у Маріуполі. «Прикордонна служба зробила з Андрія ще більш відповідального, серйозного, стриманого та хороброго. Він завжди дбав про інших. В останній розмові радив, як вижити у воєнний час, та хвилювався за нас, хоча сам був у ворожому оточенні», — згадує його товариш. «Справжня людина. Гідний товариш, брат, син, сусід, дядько, чоловік, футболіст. Я знаю дуже мало людей, які не мають мінусів. Тепер таких ще менше. Андрій — добра душа, ніколи й нікого не образив. У наших серцях він житиме усміхненим щокатим дядьком. Війна забирає найкращих…», — розповідає про Андрія один із його близьких друзів. Андрій Андрієвський загинув під час виконання бойового завдання у м. Маріуполь у квітні 2022 р. Провели в останню путь моряка-прикордонника у рідному селі Софіївка на Дніпропетровщині. Останню шану воїну віддали рідні, близькі, побратими та друзі. Захисника поховали з усіма військовими почестями на алеї Слави малої батьківщини. Командир загону передав державний прапор та кашкет матері полеглого Героя. За мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Андрієвському Андрію Сергійовичу присвоєно звання «Старшина 2 статті» посмертно.