Блізняков Андрій Семенович (Замок)

Молодший сержант Андрій Блізняков загинув у бою з російськими окупантами 17 квітня 2023 р., обороняючи м. Бахмут на Донеччині. Через 2 місяці, 11 червня, воїну виповнилося би 55 років. Андрій народився і провів усе життя у м. Люботин Харківської області. Здобув вищу освіту в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого. Працював у Міністерстві внутрішніх справ України. На пенсію у званні підполковника МВС пішов з посади слідчого Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків. Почав займатися ландшафтним дизайном, зокрема укладанням тротуарної плитки, але робив це радше для власного задоволення, бо дуже любив працювати руками. Крім того, ремонтував понівечені автівки, зводив будинок для родини, займався садом. У вільний час любив грати у більярд і читати книжки. А восени збирав виноград, щоб зробити вино, яке потім дарував усім друзям і сусідам. З початком повномасштабного вторгнення окупантів, у березні 2022 р., Андрій приєднався до лав Харківської ТРО. Проходив службу в лавах 127-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був командиром гранатометного відділення 227-го батальйону. Разом із побратимами боронив рідну Харківщину, а згодом вирушив на інші гарячі ділянки фронту. 31 жовтня 2022 р. Президент України нагородив військового медаллю «Захиснику Вітчизни». «Тато був тим, хто хотів жити на своїй землі без загрози з боку будь-кого. Просто мирно і спокійно жити. В його уявленні чесного та порядного світу не було варіантів вчинити інакше, крім того, як іти захищати дім, коли той опинився під вогнем ворога. Коли б у тата не питали, що відбувається на службі, він завжди говорив, що все добре. Він вмів підтримати та порадити, пожаліти і змотивувати рухатися вперед. Він вмів слухати, як ніхто. Мав неймовірне почуття гумору і вчив жартувати навіть у найтемніші часи. Найбільше він не любив сидіти без діла, завжди знаходив собі заняття. Він любив працювати руками: будувати, ремонтувати, покращувати. Він робив це навіть в ті короткі проміжки часу, коли бував удома на відпочинку. Він мав величезну кількість друзів та знайомих, він збирав довкола себе абсолютно різних людей. Щодня я сумую за ним дедалі більше — за його повідомленнями, за нашими розмовами та жартами, за тим, як ми стукалися долоньками при зустрічі та прощанні. Тато був для мене найріднішою людиною і найкращим другом. Після його похорону я написала: «Він залишиться назавжди. Бо він є в мені і моєму братові, він буде в наших дітях і дітях наших дітей. Він буде в кожному висадженому ним дереві. У кожній викладеній ним плиточці. У кожному вбитому цвяху і відремонтованій машині. Я точно знаю, що він буде». Нічого відтоді не змінилося», — розповіла донька полеглого героя Олена Блізнякова. 24 квітня 2023 р. із військовими почестями мужнього захисника провели в останню путь. Його поховали на Алеї Слави цвинтаря № 18 у Харкові. В Андрія залишилися мама, дружина, донька, син, а також любляча родина, друзі та побратими. Посмертно Андрія Блізнякова відзначили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.