- Укр
- Англ
Котовенко Андрій Сергійович (Кіт)
16 січня 1983 – 2 травня 2022Київська обл. – Харківська обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

Біографія
Котовенко Андрій Сергійович народився у 1983 р. Дитинство та юність хлопця пройшли в м. Боярка, де закінчив Боярську ЗОШ № 4. Здобув фах слюсаря, проте пішов працювати консультантом у магазин із продажу побутової техніки. Андрію подобалися різноманітні прилади, детально вивчав їхні характеристики та завжди знав, що порадити покупцям. Останніми роками проживав у с. Віта-Поштова. Із дружиною виховували сина. Учасник бойових дій 2015–2016 рр. Попри відсутність досвіду, був ефективним воїном: і навідник, і мінометник, й розвідник. Зголошувався першим на всі бойові завдання. У боях в Донецькій області був командиром окремого мінометного підрозділу. У січні 2016 р. дістав серйозне поранення поблизу шахти «Бутівка» під час просування замінованою росіянами територією. Переніс 22 операції в Україні та Німеччині. Відмовився від ампутаціїі ноги, хоча лікарі попередили — якщо інфекція пошириться, то це вірна смерть. Розірвані судини у посіченій осколками кінцівці вимушено замінили протезами. Після реабілітації впродовж 2019–2021 рр. займався пауерліфтингом у м. Боярка на Київщині. Учасник «Invictus Games: Team Ukraine» і першої Національної збірної «Warrior Games: Team Ukraine». Здобув десятки медалей у різних видах спорту на численних міжнародних змаганнях. Загинув 2 травня 2022 р. поблизу м. Харків. Без Андрія залишились батьки, дружина і син.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 39-річний мінометник Андрій Котовенко, позивний Кіт, загинув 2 травня 2022 року на Харківщині в районі сіл Кутузівка-Олександрівка. Разом із побратимом вони потрапили під обстріл під час виїзду. Андрія посікло уламками. Під обстрілами його вивозили до Харкова, але врятувати захисника не вдалося. Один з осколків пройшов біля серця та пошкодив один з клапанів. Андрій пішов на війну добровольцем у 2014 році. Командував окремим мінометним підрозділом, брав участь у боях за Донеччину. У січні 2016 року отримав важке поранення на шахті «Бутівка» біля Донецького аеропорту. Переніс 22 операції на нозі та відмовився від ампутації, на якій наполягали лікарі. Після реабілітації зайнявся спортом. Тренувався через біль та буквально зусиллям волі за рік зробив себе чемпіоном. Представив Україну на престижних змаганнях «Ігри Нескорених». У жовтні 2021 року спортсмен виграв бронзову медаль у жимі лежачи. За рік до того виграв срібну медаль на чемпіонаті Європи у Словаччині. Планував здобути одне з призових місць на чемпіонаті світу з пауерліфтінгу Arnold Classic, але через початок повномасштабної агресії росії знову пішов воювати, очоливши мінометний підрозділ у 58-мій окремій мотопіхотній бригаді. Один з його підлеглих з позивним Толік каже, що Андрій був справжнім воїном, який дбав про свій підрозділ та знав, як зробити так, щоби страх не переростав у паніку. Додає, що досі про нього часто згадують і його дуже бракує. «Часто думаємо, що якби Кіт досі був з нами, то ми би працювали ще ефективніше», – каже він. У Андрія залишилися дружина та 12-річний син.Платформа пам'яті 'Меморіал'