Строменко Андрій Сергійович

Старший солдат Андрій Строменко загинув 15 травня 2022 р. під час виконання бойового завдання біля с. Новозванівка на Луганщині. Захиснику було 25 років. Андрій народився у м. Львів. Навчався у місцевій школі № 7. Дуже любив готувати. Тому з вибором фаху не вагався. Закінчив Львівське вище професійне училище технологій та сервісу. Працював кухарем. Мріяв відкрити сімейну пекарню. Цікавився історією. Міг годинами розказувати про визначні події становлення України. Багато читав. Любив тварин, гори, риболовлю та плавання. Захоплювався стрибками із парашутом. Мріяв про велику родину, будинок і сад. У 2017–2020 рр. служив за контрактом у ЗСУ. Брав участь в АТО / ООС. Рідні вмовили його після завершення служби повернутися до мирного життя. Андрій погодився, але сказав, що піде до війська, коли почнеться велика війна. І свого слова дотримав. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він працював у Польщі. Одразу вирішив повертатися додому. Після кількох спроб потрапити до війська Андрій став бійцем 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. «Я наречена, якій не судилося стати дружиною і матір'ю. Андрійко казав, що їде нас захищати, щоб ординці не прийшли до нас. Обіцяв у старості розказувати дітям та онукам про цю війну. Мріяв про сильну Україну. Був співчутливим, щирим, товариським, готовим завжди прийти на допомогу. Любив жартувати і будь-які проблеми переводив у жарт. Часто робив сюрпризи. Такі великі букети завжди привозив, що всі подруги приходили дивитися. Студентом втік, обманувши маму, на Майдан. З того часу дуже хотів бути солдатом. Коли почалося повномасштабне вторгнення, до Львова їхав аж через Волинь. Місяць його ніхто не брав на передову. Він оббігав усі військкомати нашого міста, дзвонив хлопцям на передову, щоб знайти спосіб якнайшвидше потрапити на фронт. Дуже марив сім'єю та дочкою, але цим мріям так і не судилося здійснитися», — розповіла кохана Тетяна. «Андрійко був чудовою людиною. Турботливим сином. Справжнім патріотом, хоробрим, впевненим, розумним, щирим. Мав великі плани на майбутнє, які так і не встиг втілити в життя. Ти — наш Герой! Будемо пам'ятати тебе завжди! Дякую Богу за такого БРАТА!», — розповіла двоюрідна сестра загиблого Оксана. Поховали військовослужбовця у с. Бартатів на Львівщині, звідки родом його батько. В Андрія залишилися мама, бабуся, тітки, двоюрідні сестри та кохана. Посмертно старший солдат Андрій Строменко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.