Дяченко Андрій Валерійович (Морфей)
16 грудня 1984 – 16 січня 2023Київська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Андрій Дяченко (позивний Морфей) загинув 16 січня 2023 р. у бою за м. Бахмут на Донеччині. Воїн прикрив побратима під час ворожого обстрілу та дістав смертельне осколкове поранення в сонну артерію. Рівно за місяць до цього захиснику виповнилося 38 років. Андрій народився і жив у с. Красилівка Київської області. Навчався у місцевій школі. Потім здобув фах агронома у професійно-технічному училищі с. Бобрик. Працював майстром ремонтних робіт у квартирах. У перші дні повномасштабної війни чоловік приєднався до лав місцевого добровольчого формування територіальної громади та брав участь у звільненні рідної Київщини. Згодом разом із побратимами став військовослужбовцем Національної гвардії України і вирушив під м. Бахмут. Служив у батальйоні «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. «Андрій сміливо та з честю виконував усі завдання, постійно освоював нові види озброєння та тактики воєнних дій, був взірцем сміливості й холодного розуму. Завжди веселий та енергійний, і ці його риси передавалися й побратимам. Навіть у найскладніших умовах він завжди мав місце для гумору та не піддавався паніці. Неодноразово надавав першу медичну допомогу пораненим побратимам. Був найкращим братом, його любила вся родина. Діти неймовірно сумують за батьком», — написала сестра загиблого Вікторія Самойленко. Поховали Андрія у рідному селі. Вдома на нього чекали дружина Алла, донька Тамара, син Ярослав, рідні та друзі. Дітям на момент загибелі тата було 13 і 5 років.Платформа пам'яті 'Меморіал'