- Укр
- Англ
Хабінець Андрій Вікторович (Дід)
13 березня 1967 – 26 червня 2022м. Київ – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Сержант Андрій Хабінець (позивний Дід) загинув 26 червня 2022 р. у бою з окупантами біля с. Мазанівка на Донеччині. Бійцю було 55 років. Андрій народився і жив у м. Київ, був киянином у четвертому поколінні. Закінчив Київський політехнічний інститут, здобув фах інженера-механіка. Працював митним брокером. Багато читав, вивчав історію. Тримав пасіку. Любив подорожувати Україною з коханою. Коли почалася російсько-українська війна, чоловік зайнявся волонтерством. Потім брав участь в АТО на Донбасі. У 2014–2015 рр. воював у складі 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Брав участь у боях за шахту «Бутівка» біля Донецького аеропорту. За той період був нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО». Після демобілізації повернувся до цивільного життя. Але продовжував постійно навчатися військової справи, адже розумів, що повномасштабна війна має початися. Ходив на стрільби, відвідував курси з тактичної медицини. У вересні 2021 р. уклав контракт про проходження служби у військовому резерві ЗСУ. У 2015 р. почав будувати будинок. Разом із родиною планував переїхати туди у 2022 р. А потім сім'єю мали вирушити у мандрівку на Херсонщину та Миколаївщину. У перший день повномасштабного російського вторгнення, 24 лютого 2022 р., Андрій поїхав до своєї 25-ї бригади, яка перебувала на фронті. Дістав контузію та поранення. Та після лікування одразу повернувся до побратимів. «Кажуть, буде легше… А ні, ще гірше, ніж тоді, коли почула, що Сашу й Андрюшу вбили. А через кілька хвилин я побачила у фейсбуку співчуття. Цього не може бути, ти ж обіцяв повернутися. Я дізналася, що ти загинув 27 червня. А в день твоєї смерті у мене з шиї впав хрестик, який я ніколи не знімала. Я так перелякалася. І недаремно. За перші два місяці війни ти постарів років на 15. Я тебе не впізнала у госпіталі, куди ти потрапив з осколковими пораненнями. Ти змарнів і повторював: «І я там був, і я там був». Таке відчуття, що ти був у пеклі! А загинув ти через два місяці після поранення. Це невиліковний біль, що тебе вбили. Вбили наше майбутнє. Вбили наші плани. Вбили все…», — написала дружина Ірина, з якою Андрій прожив 31 рік. Поховали Андрія у мікрорайоні Бортничі в Києві. У захисника залишилися дружина і донька.Платформа пам'яті 'Меморіал'