Панченко Андрій Вікторович (Батя)

Командир взводу Андрій Панченко (позивний Батя) загинув 3 серпня 2023 р. від кулі ворожого снайпера в районі с. Оріхово-Василівка на Донеччині. Захиснику назавжди 25 років. Андрій народився у м. Фастів Київської області. Жив у столиці. Закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури, здобув фах керівника будівельних об'єктів. Працював на приватних підприємствах. Цікавився майструванням і будівництвом. Любив поезію, кулінарію, сноубординг, танці, авантюризм, блогерство. З початком повномасштабного вторгнення чоловік прийняв рішення захищати свою землю. Спочатку вступив до лав батальйону «Карпатська Січ». Брав участь в обороні Києва та області. З кінця березня 2022 р. служив у 5-му окремому штурмовому полку, обіймав посаду гранатометника, боронив Луганщину і Донеччину. З вересня воював у складі 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ї ОМПБр. Був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест». «Ми зростали разом, Андрій був важливою частиною мого життя. Він не був військовим, однак із 25 лютого, під час повномасштабного вторгнення, став ним. Уся родина надзвичайно ним пишалася та пишається. Андрій Панченко — це легенда ЗСУ. Легенда, якій трішки не вистачило часу, щоб люди дізналися про нього!» — написала двоюрідна сестра Тетяна Войтенко. Вона поділилася 10 фактами про Андрія. 1. Позивний Батя йому дали через рішучість і вміння брати на себе відповідальність. 2. За словами побратима Баку, не маючи нічого, крім автоматів, розуміючи, що нічим зупиняти російські танки, Андрій вирішив зупиняти їх гранатами. 3. Двічі залазив у палаючі будівлі в Ірпені, щоб дістати цінні документи. 4. У червні 2022 р. брав участь у боях під Лисичанським НПЗ. Під час заходу бронетанкової групи «вагнерівців» на позиції взяв командування на себе і вивів групу бійців для збереження особового складу. 5. Наприкінці липня брав участь у боях за Вуглегірську ТЕС, де знову героїчно вивів групу бійців. 6. Стримував окупантів у Пісках. Завдяки Андрію та його побратимам російські терористи не змогли прорвати оборону та зайти в тил до захисників Авдіївки. 7. Пройшов шлях від гранатометника, інструктора, командира відділення до командира взводу. 8. Відбивав штурм Вугледара, на зачистку відправився вже на чолі свого взводу. Здійснені ним операції на посаді командира — частина роботи батальйону «Сармат», яку відзначив Володимир Зеленський. 9. Після прийняття позицій у Бахмуті став спікером Національного марафону «Єдині новини» на Бахмутському напрямку. 10. Врятував життя багатьом військовим, витягуючи їх із поля бою. Дістав 3 поранення і міг спокійно повернутися додому через інвалідність, однак стояв до кінця! «Боєць, ти живий навіки! Дякую, що мав силу духу! Дякую, що був воїном! Навіки в строю! Навіки 25!» — додала Тетяна Войтенко. Поховали воїна у с. Паляничинці на Київщині. В Андрія залишилися батьки, рідний брат, дружина, донька, бабуся, інші рідні, друзі та побратими.