- Укр
- Англ
Солопихін Андрій Вікторович (Соло)
13 грудня 1982 – 12 травня 2023Харківська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 40-річний старший солдат Андрій Солопихін (позивний Соло) загинув 12 травня 2023 р. біля с. Оріхово-Василівка на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, захисник підірвався на ворожій міні. Андрій народився і жив у Харкові. Його батько рано помер, і ще з підліткового віку хлопець став піклуватися про маму і сестру. Навчався у місцевих школах № 117 та № 16. Із 13 років займався велоспортом у спортшколі «Динамо». У 10-му класі перейшов до Харківського спортивного інтернату № 1, де почав займатися шосейними перегонами. У 2004 р. закінчив Харківську державну академію фізичної культури за спеціальністю «Олімпійський та професійний спорт» і здобув кваліфікацію викладача фізичного виховання, тренера з велосипедного спорту. Мав звання майстра спорту України, неодноразово займав призові місця на чемпіонатах України серед юніорів і студентів. Після випуску почав працювати у будівельній компанії, згодом — у компанії кабельного телебачення й інтернету. За роки роботи вивчив рідний Харків, назви його вулиць і провулків, розташування будинків і різні шляхи пересування між районами. Любив їздити на замовлення на велосипеді. Із 2019 р. почав самостійно виконувати підрядні роботи з встановлення електричного обладнання та кабелів, згодом став співробітником харківської будівельної компанії, де й працював до початку війни, останній рік — на посаді начальника лабораторії металів. 23 березня 2022 р. Андрій добровольцем записався до лав територіальної оборони Харківської області. Службу проходив у 225-му батальйоні 127-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Одразу після навчання вирушив на Ізюмський напрямок. Боєць розповідав рідним, що перші тижні війни були найскладнішими, але він із товаришами зміг утриматися на позиціях і дати гідну відсіч ворогу. Андрій власноруч двома пострілами з ручного гранатомета підбив ворожий танк. Під час контрнаступу і після майже повного звільнення Харківщини у вересні 2022 р. його підрозділ перевели на північ області, де разом із іншими бригадами боєць брав участь у звільненні Козачої Лопані та інших населених пунктів. За успішні дії зі звільнення території Андрія нагородили медаллю «За військову службу Україні». На початку 2023 р. захисник пройшов додаткове навчання з ведення війни та управління бойовими підрозділами. Його призначили командиром відділення, а на початку березня 2023 р. перевели на Бахмутський напрямок. «Він був відданим сином, люблячим батьком та надійним братом», — зазначила рідна сестра полеглого воїна Ольга. Поховали Андрія на Алеї Слави кладовища № 18 у Харкові. У нього залишилися мама, донька, сестра, племінник, рідні, друзі та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'