Сорока Андрій Віталійович

Андрій Сорока народився 29 серпня 1995 року в місті Гнівань на Вінниччині. Там навчався в загальноосвітній школі № 1. Змалечку був спокійний, добрий, мовчазний, але впевнений у своїх діях. З перших класів виявляв любов до читання та математики, а улюбленим предметом у школі була історія. Після закінчення школи вступив до Національної академії внутрішніх справ. Коли йому виповнилося 18, підписав контракт з Національною гвардією. Служив у 40-му полку. З 2014 року брав активну участь в АТО та ООС, де виявляв мужність та самовідданість. Після початку повномасштабної війни також обороняв східні рубежі держави. У травні 2022 року разом з батьком поїхав на фронт. Був командиром мінометної батареї батальйону військової частини 3008. Для підлеглих завжди був прикладом для наслідування і в будь-якій ситуації міг підтримати побратимів. Як згадують його товариші, «Андрій ніколи не віддавав накази, він просив, але його прохання діяло на нас, підлеглих, сильніше, ніж будь-який наказ». 1 листопада 2022 року, за тиждень до ротації загинув, виконуючи бойове завдання.Повномасштабне вторгнення старший лейтенант зустрів у Вінниці. На фронт Андрія Сороку відправили вже у травні 2022 року. У його підрозділі військові виявляли і знешкоджували диверсійно-розвідувальні групи ворога. Так, за 5 місяців на Донеччині його мінометний взвод ліквідував 4 БТР, вантажний автомобіль, БМП, легковий автомобіль, БПЛА, спостережний пост російських окупантів, 13 укриттів для особового складу, близько 200 санітарних та більше 100 безповоротних втрат особового складу. Одне з завдань його підрозділ виконував поблизу сіл Новомихайлівка та Солодке. 22 вересня вони виявили ворожу ДРГ. Командир оцінив ситуацію, простежив напрям групи і обрав місце для засідки. Група переміщалася швидко, максимально маскуючись. Десять ворожих розвідників йшли на українських військових, але росіяни до останнього не помічали замаскованих хлопців Сороки. Командир першим відкрив вогонь і поклав п'ятьох ворогів. Його підлеглі знищили решту диверсантів. Під час виконання бойових завдань військовослужбовці підрозділу завжди залишалися живими. Виходили з завдань з контузіями та пораненнями, але всі живими. Тож загибель командира стала шоком для усіх побратимів. День 1 листопада 2022 року став фатальним для Андрія. Штурм позицій біля села Павлівка рашисти розпочали о шостій ранку. Було це восени 2022-го. Після обстрілу артилерії на горизонті з'явилося шість БТРів. Їх зустрічав зведений мінометний взвод Андрія Сороки. Гвардійці зупинили окупантів. Командир особисто підбив дві бойові машин. Після відступу росіяни почали обстріл з мінометів. Мішенню для них стала позиція, де перебував Андрій. Почувши характерний свист, командир встиг відштовхнув свого підлеглого у бліндаж. Сам, нажаль, не встиг сховатися в укритті. Андрій Сорока загинув від розриву міни. За 5 днів його тіло привезли на малу Батьківщину. Поховали героя 5 листопада 2022 року в рідному місті. Андрій не встиг здійснити 2 найзаповітніші мрії – створити власну сім'ю та побудувати великий будинок.