Дербілов Антон Анатолійович (Патрік)

Дербілов Антон Анатолійович народився 18 серпня 1979 р. у м. Харків. До повномасштабного вторгнення Антон Дербілов був музикантом, художником і скульптором. Він грав у групі «Alcohol Ukulele» і пристрасно танцював фламенко. А ще він — відомий у світі скульптор-мініатюрник. Він і його дружина Катерина — засновники студії «Sirko Toys». Витвори Антона прикрашають міста України та ближнього зарубіжжя. Свої роботи майстер створював у граніті та мармурі, у дереві, відливав із металу та пластмаси. Кілька творчих робіт скульптора присвячені видатним людям мистецтва (В. Мейєрхольду, М. Цвєтаєвій, Г. Тукаю). Узагальнювальний образ — «Пегас» — (пластмаса / лиття) — символ пам'яті загиблим поетам ХХ ст. Анатолій Дербілов брав участь у багатьох зарубіжних виставках, його роботи придбані приватними колекціонерами, увійшли до музейних зібрань. Митець створював мініатюрну скульптуру — втілював образи видатних історичних особистостей, військових (армій усіх часів і народів), а також казкових, у стилі фентезі, постатей. Його творчості притаманна вірність природним формам, історична точність деталей в одязі, форменому чи народному. На замовлення організаторів київського проєкту «Легендаріон» було створено серію українських персонажів — Богдана Ступки в образі Тараса Бульби, Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Сагайдачного, Івана Мазепи, Марусі Чурай, отамана Сірка, мольфарки. Виліплені з одноколірної пластики, ці фігурки та погруддя згодом виливають у бронзі або модельній смолі, а потім колекціонери за бажання можуть розмалювати їх акриловими фарбами. Мініатюрна скульптура Антона Дербілова неодноразово експонувалася на спеціалізованих виставках в Україні та зарубіжжі. Ці тендітні та вишукані мініатюрні витвори викликають захоплення та інтерес у колекціонерів усього світу. На самому початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, 26 лютого 2022 р., Антон пішов добровольцем на фронт у складі 5-ї Слобожанської бригади НГУ. За словами побратимів, швидко навчився військової справи. Визволяв м. Балаклія та м. Ізюм, брав участь у найтяжких боях на Донеччині. «Він був прикладом для всіх присутніх. Він прийшов на фронт як цивільна людина, а ми — як військові. Він дуже багато людяного сюди приніс. Пообіцяв намалювати мій портрет, але ми тягнули: то була Балаклія, то далі йшли. Так і не намалював…», — розповідає побратим Борода. «Він завжди йшов уперед, був найхоробрішим бійцем серед нас. Навіть у найскладніші моменти йому вдавалося своїми жартами й настроєм показати приклад. Антон для мене кумир, чудовий сім’янин. Я завжди дивився на нього з такою гордістю, навіть не знаю, як сказати. Він завжди посміхався, завжди пожартує, підтримає, плече підставить», — розповідає побратим загиблого бійця Максим Матвієнко. 6 квітня 2023 р. під час мінометного обстрілу Антон Дербілов дістав осколкове поранення у голову, несумісне з життям. «Він уже не мав з нами виходити, так склалися обставини. Пішов на завдання — й ось миттєво обстріляли, на жаль, уламок влучив у голову», — пригадує обставини загибелі гвардійця побратим Борода. Антон був люблячим чоловіком і виховав трьох талановитих доньок. «Він лев, гордий лев, себе любив дуже сильно, але всі ми знаємо, що не було нічого, що б він любив більше за нас і за свій дім, який він захищав і захистив», — говорить донька загиблого Софія. Антона Дербілова поховали 12 квітня 2022 р. у Харкові, на алеї Слави, поруч з іншими бійцями, загиблими під час російсько-української війни. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Дербілова Антона Анатолійовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).