Дзерин Антон Миколайович (Пікассо)

Здобув неповну середню освіту в Бутенківській ЗОШ І–ІІІ ступенів ім. Ю. П. Дольд-Михайлика. Після закінчення школи навчався у Кобеляцькому державному професійно-технічному закладі «Професійний аграрний ліцей», опановував професію тракториста-машиніста, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та водія. 15 жовтня 2015 р. пішов добровольцем захищати Україну у складі батальйону «Айдар», згодом підписав контракт та продовжив службу навідником-оператором БМП 1-ї штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Микола Нагорний: «Попрощалися з Антоном та Сергієм… Слова і нагороди — це невелика розрада для рідних та близьких, хлопців уже не повернути… Але говорити потрібно, це потрібно нам — у такий спосіб ми виявляємо повагу і зберігаємо пам'ять. Ми всі — і ті, хто зі зброєю в руках, і ті, хто допомагає в міру сил, у цей важкий для України час знаємо, на що йшли, і все одно загибель бійця — це щоразу трагедія. І нехай будуть прокляті ті, хто використовує це для будь-яких політичних маніпуляцій або кричить на кухні про безглуздість жертв. Тільки ми самі можемо наповнити сенсом своє життя, тільки від нас залежить, як ми ставимося до крові героїв. Цією кров'ю пишуться статути, й якщо ми будемо надихатися подвигами і працювати над помилками, то кожна крапля дасть нам сили і на останній ривок, і на перемогу. Багато хто телефонує і не знає, що сказати, а я не знаю, що їм відповісти — так, правда… Поки що без подробиць… Ні… Хто сказав? Їм звідки знати? У тому випадку в хлопців не було шансів — ці два дні ми рили землю, вивчаючи сліди, і відновлювали посекундно події. Маючи чисельну перевагу, практично ідеально спланувавши напад із метою захоплення в полон і знищення опорного пункту, завдяки діям наших хлопців супротивник жорстко обламався… Розстрілюючи впритул, закидаючи гранатами, вони так і не змогли до підходу наших загасити кулемет… Бігли, олені, втрачаючи частини амуніції, кидаючи магазини і БК… Шкода, що не можна розповісти багато подробиць (бо самих лише кілець від гранат із колорадськими стрічками вистачає для усвідомлення, що з ідейними ворогами домовлятися про будь-що немає сенсу… Тільки знищувати…), але й цього повинно вистачити, щоб замислитися — якби сталося таке, хто як вчинив би? Смерть у бою… Заповітна мрія справжніх Чоловіків і найжахливіший кошмар для їхніх Жінок, рідних, близьких… Дуже важко, стан спустошеності… Сергій Голуб та Антон Пікассо, ціною власних життів ви врятували багатьох. Вибачте нас, живих, і спіть спокійно, Братики… Слава Героям!».