Хвостик Артем Ігорович (Хвост)
9 липня 1996 – 22 грудня 2022Київська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 26-річний боєць Артем Хвостик (позивний Хвост) загинув 22 грудня 2022 р. у бою з окупантами під Бахмутом на Донеччині. Під час виконання бойового завдання він разом із братом Романом потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Артем загинув, Роман дістав важкі поранення. Артем народився у с. Шевченкове Київської області. Навчався у місцевій школі. Потім закінчив Національний авіаційний університет за спеціальністю «Менеджмент організацій і адміністрування». Займався страйкболом, проводив навчання для молоді. Любив подорожувати і фотографувати. Захоплювався військовою справою, хоч в армії не служив. Після закінчення війни хотів відкрити власний бізнес, добудувати будинок і створити сім'ю. У перший день повномасштабного російського вторгнення Артем разом зі старшим братом Романом пішли до військкомату. Приєдналися до лав 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Після проходження військової підготовки брали участь у звільненні від окупантів Чернігівщини та Харківщини. У квітні їхній підрозділ вирушив на Донбас. «Артем був доброю, світлою людиною. Ніколи не відмовляв у допомозі, але сам про це ніколи не просив. Разом із братом вони з першого дня війни стали до лав Збройних сил. Справжній Герой», — розповів про загиблого друг Владислав Кузнєцов. «Дякую тобі, друже, за все, що ти зробив для всіх нас, пробач за те, що не зробили ми. Ти допоміг мені розпочати те, чим я зараз займаюся, ти разом зі мною виїжджав на риболовлю й робив перші випуски! Ти хотів залишатися «голосом за кадром», щоб тримати підписників в інтризі. Допомагав в усьому. Коли я дізнався, то наче пів життя вирвали з грудей, я дуже сумую та й досі не вірю, що це трапилося з тобою. Друзі назавжди…» — написав товариш Андрій Микитась. «Тьомич, ніколи не забуду... Завжди був такий щирий, веселий, добрий, компанійський. Там, де ти був, завжди було свято. Ти був класним другом. Напевно, ніколи не зможу осягнути тієї відваги, рішучості, хоробрості, які були в твоєму серці. Справжній Воїн. Спочивай з миром, друже... Тепер ти навіки в наших серцях і в нашій пам'яті!» — написав друг Тарас Шленчак. Поховали захисника у рідному селі. В Артема залишилися мама і брат.Платформа пам'яті 'Меморіал'