- Укр
- Англ
Овдієнко Артур Олександрович (Овод)
24 червня 1998 – 29 березня 2022Дніпропетровська обл. – Донецька обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
Старший матросЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший матрос Артур Овдієнко (позивний Овод) загинув 29 березня 2022 р., обороняючи м. Маріуполь Донецької області. Унаслідок ворожого авіаудару втратив нижню кінцівку та помер від значної втрати крові. Воїну назавжди 23. Артур народився в с. Капулівка Дніпропетровської області. Закінчив Запорізький національний університет, де навчався на історичному факультеті. Захоплювався грою на гітарі, історією України, музикою. Дуже любив творчість гурту «Тінь сонця». Писав вірші. У січні 2018 р. уклав свій перший контракт зі Збройними силами України. Виконував бойові завдання на території проведення АТО / ООС, за що був відзначений медаллю Президента України «За участь в антитерористичній операції». З перших днів повномасштабного вторгнення боронив м. Маріуполь. На той момент Артур служив у 501-му окремому батальйоні 36-ї окремої бригади морської піхоти. Обіймав посаду оператора протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки. «Я викладала історію Артуру в 10-му класі. Він не був зразковим учнем. Шкільна програма його не цікавила. З історії не отримував вище 4 балів. Але в той час брав у бібліотеці історичну літературу (наукову, публіцистичну, художню) і самостійно опрацьовував. Цікавила його переважно військова історія та історія махновського руху. Щороку відвідували вшанування Івана Сірка в Капулівці, вишколи молодіжки «Свободи», разом брали участь у поваленні пам'ятників комуністам на території Нікопольського району. Артур був дуже серйозною (усміхався дуже рідко, але це було ціле свято), товариською, справедливою людиною. Понад усе любив свою родину, брата і сестер. Узбережжя Каховського водосховища (під яким Великий Луг) було його місцем сили, там він проводив багато часу. Дуже був прив'язаний до козацьких місць. Після школи присвятив своє життя службі в українському війську. Це, безперечно, козак XXI століття. Пишаюсь неймовірно. Герой», — розповіла Іванна Кондратьєва. У захисника залишилися батьки Любов Іванівна та Олександр Іванович, брат Богдан, сестри Вероніка та Жанна, а також інші рідні, близькі, друзі та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'