- Укр
- Англ
Ворона Артур Олександрович (Ігла)
19 березня 1995 – 15 квітня 2022Сумська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ворона Артур Олександрович (позивний Ігла) народився 19 березня 1995 р. у м. Суми у родині економістів. Із самого малечку батьки прищеплювали Артуру любов до Батьківщини та патріотизм, що і зумовило надалі остаточний вибір життєвого шляху. Артур більшість вільного від навчання часу приділяв спорту — займався плаванням, волейболом та особливо кікбоксингом. Крім спорту, Артур також розвивався й інтелектуально, формував власну бібліотеку, захоплювався працями філософів, творами українських письменників та теоретиків українського націоналізму. Із листопада 2013 р. по лютий 2014 р. брав участь у Революції гідності заради оновлення й морального відродження України та українців. Від початку збройної агресії російської федерації вже 24 лютого 2015 р. Артур Ворона прийняв доленосне рішення — стати на захист Батьківщини — та розпочав службу в окремому загоні спеціального призначення НГУ «Азов». Будучи розвідником (старшим кулеметником) 1-го відділення 2-ї бойової групи розвідки спеціального призначення ОЗСП «Азов», старший солдат Артур Ворона виконував завдання зі спеціальної, загальновійськової розвідки та контрдиверсійної боротьби зі снайперськими групами. У першій декаді лютого 2022 р. спливав термін його служби за контрактом, проте Артур Ворона, знаючи, що існує досить висока ймовірність повномасштабного вторгнення військ рф на територію України, продовжив службу та відчайдушно захищав від загарбників цілісність Батьківщини. 15 квітня 2022 р. зв’язок командира зі старшим солдатом Артуром Вороною перервався в той момент, коли колона бійців проривалася з морського порту до «Азовсталі» у м. Маріуполь. Під час збройної відсічі, за словами побратимів, Артур дістав важкі поранення, внаслідок чого загинув. 14 червня 2022 р. у Запорізькій області відбувся черговий обмін з рф тілами загиблих військовослужбовців. Україна повернула тіла 64 полеглих захисників «Азовсталі», серед яких, як пізніше було встановлено, було і тіло Артура. 24 березня 2023 р. Ворону Артура Олександровича було поховано на Берковецькому цвинтарі м. Київ. 31 травня 2023 р. на сесії Сумської міської ради було ухвалено рішення про присвоєння Вороні Артуру Олександровичу звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Оборонець Маріуполя Артур Ворона, позивний Ігла, загинув у бою за місто 15 квітня 2022 року. Вранці того дня колона українських захисників прямувала з морського порту до «Азовсталі». На мосту перед заводом військових підірвали. Артур отримав несумісне із життям поранення. За місяць до цього йому виповнилося 27 років. Артур народився у місті Суми. Закінчив Маріупольський державний університет за спеціальністю «Менеджмент». Багато часу приділяв спорту. Займався боротьбою, плаванням, стрільбою. Любив читати. Брав участь у Революції Гідності. У 2015 році хлопець вирішив захищати Батьківщину у російсько-українській війні. Приєднався до лав полку «Азов» та поїхав на Донбас. Брав участь в АТО\/ООС. У 2016 році був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». Під час повномасштабної війни Артур разом із побратимами продовжував виконувати бойові завдання для захисту України. Був розвідником (старшим кулеметником) групи розвідки спеціального призначення полку «Азов» НГУ. З перших днів вторгнення боронив Маріуполь від окупантів у запеклих боях. Посмертно старший солдат Ворона нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Артур був найсвітлішою та єдиною найдорожчою людиною з мого оточення… «Ні, він живий, він вічно буде жити, він в серці має те, що не вмира…», – написала дівчина загиблого Дарія. «Його звали Артур і 19 березня 2023-го йому так і не виповнилося 28. Полк «Азов». Він загинув для того, щоб ми жили. Неможливо осягнути ту ціну, яку платить мати, ховаючи свого сина… Раніше «Україна понад усе» для мене звучало гордо\/пафосно… І тільки, ховаючи друзів, я почала розуміти, що стоїть за цим слоганом. Не складно віддати своє життя - важко ховати дорогих людей. Або навіть тих, кого не знала…» – написала Оксана Влокс. Тіло Героя повернули лише у червні 2022 року. 24 березня 2023-го його поховали на Берковецькому цвинтарі у Києві. В Артура залишилися батьки Ірина та Олександр, кохана, друзі і побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'