Батій Артур Вадимович (Ганс)

Захисник Артур Батій (позивний Ганс) загинув 24 березня 2023 р. у бою з окупантами біля с. Богданівка на Донеччині. Під час ворожого мінометного обстрілу осколок влучив бійцю в голову, смерть була миттєвою. У березні воїну виповнилося 23 роки. Артур народився у с. Панчеве Кіровоградської області. Навчався в Інституті державного управління Харківського національного університету імені Василя Каразіна. Займався монтажем натяжних стель. У майбутньому хотів зробити на цьому власний бізнес. Любив спорт та їзду на машині. Останніми роками жив і працював у Харкові. З початком повномасштабного вторгнення Артур приєднався до Збройних сил України. Воював проти окупантів у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Обіймав посаду водія-кранівника відділення матеріально-технічного забезпечення полігона. «Це був неймовірний чоловік. Світ ніколи не знав світлішої та добрішої людини. Він захищав свою родину не тільки від війни, а від усіх бід. Так, як вмів кохати він, не вміє кохати жодне серце на цій планеті. Він завжди шукав у людях тільки гарні риси і пробачав усе погане. Артур — справжній патріот Батьківщини, який із перших днів пішов до місцевої ТРО, а потім вже — до ЗСУ. Він ніколи не ховався за чужими спинами. Дізналася, що на першому виїзді він врятував медика, наклав турнікет та відніс на евакуацію. Він навіть цього не розповів, бо не хотів хвалитися. Його побратими кажуть, що він прикрив їх із кулемета і вони змогли пройти далі. Кажуть, що клав «вагнерів» один за одним. Я йому заборонила лізти вперед та геройствувати, знаючи, що ці слова підуть в нікуди. Так і сталося. На його похоронах сказали, що визвався він сам», — розповіла дівчина полеглого бійця Валерія. «Сину, я знаю, ти все чуєш і бачиш! Я хочу, щоб ти знав: ти завжди будеш у моєму серці. Ти був моїм другом. Твоя смілива, віддана і відповідальна натура завжди вражала мене. Твій вибір стати захисником нашої держави заслуговує на найкращі нагороди та визнання. І заради ідеалу свободи та захисту нашого народу ти пожертвував найціннішим — своїм життям. Ти — Герой, Артуре! І не лише для мене, а й для всіх тих, хто знав тебе. Мій син сам попросив, щоб дали щось більше, ніж автомат, та отримав кулемет. З ним і загинув, мріючи про сім'ю та вільну Україну!» — написав батько загиблого Вадим Батій. Поховали воїна у рідному селі на Кіровоградщині. В Артура залишилися мама, вітчим, тато, сестри, тітка, друзі та кохана дівчина.