- Укр
- Англ
Ходанич Богдан Антонович (Павук, Бодя)
30 березня 1970 – 11 травня 2023Закарпатська обл. – Сумська обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
СолдатЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 53-річний захисник Богдан Ходанич (позивні Павук, Бодя) загинув 11 травня 2023 р. у районі с. Кренидівка на Сумщині. Під час виконання бойового завдання був уражений ворожим дроном «Shahed-136». Богдан народився у м. Хуст Закарпатської області. Жив в Ужгороді. Закінчив Ужгородський національний університет за спеціальністю «Прикладна математика» та Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю «Економіка та управління бізнесом». Понад 30 років працював в Ужгородській філії АТ «Укрексімбанк», остання посада — начальник відділу інформаційних технологій. Обожнював піші походи в Карпати та подорожі, був лідером туристичної спільноти однодумців, членом туристичного клубу «6 вершин», авторитетом і гарним товаришем. Своє військове життя називав екскурсією Україною. Під час повномасштабної війни чоловік взяв до рук зброю та вирушив на захист своєї країни. Богдан служив у 101-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був стрільцем 68-го батальйону. «Для нас ти був учителем з великої літери. Ти навчив нас робити перші кроки в дорослому житті. Ти навчив нас ходити в гори, бачити та сприймати красу навкруги, рішуче йти до своєї мети, без страху робити нові кроки», — написали однодумці з клубу «6 вершин». «Він мав якусь невловиму енергетику і примудрявся збирати навколо себе купу різних людей, яких вів за собою. Для когось він був товаришем, для когось — начальником, для когось — колегою, для когось — наставником. Але я впевнений, що ніхто не зможе сказати, що зустрічав у житті когось, схожого на Бодю. Навіть не знаю, як це описати, але він був справжнім, а таких нечасто зустрінеш», — розповів товариш загиблого. «Він був щасливий, любив життя, мав так багато мрій, які уже ніколи не зможе реалізувати. Богдан був гордістю школи, класу, надійною опорою для своєї виховательки М. І. Крічфалуші, вірним другом однокласників. Ним пишалися вчителі, директор школи М. С. Онофрей, який викладав в їхньому класі математику», — додали у колективі Хустського багатопрофільного ліцею імені І. Магули. Поховали Богдана на Пагорбі Слави в Ужгороді. У захисника залишилися мама Валерія, дружина Тетяна, донька Марія, сестра Мирослава, інші рідні, друзі, близькі та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'