Карватко Богдан Владиславович

Карватко Богдан Владиславович народився 5 січня 1995 р. у м. Вінниця. Бути офіцером та служити своїй країні Богдан Карватко мріяв із дитинства. У 2010 р. юнак вступив до Навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та внутрішніх військ Національної академії внутрішніх справ (нині Київський інститут Національної гвардії України). У липні 2014 р. лейтенант Карватко був призначений на посаду командира стрілецького взводу одного з підрозділів 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка. Він поступово піднімався кар'єрними сходинками, був командиром батареї, роти, офіцером та старшим офіцером відділення бойової та спеціальної підготовки, а у липні 2021 р. обійняв посаду старшого помічника начальника відділення бойової та спеціальної підготовки бригади. Принциповий і вимогливий, офіцер приділяв особливу увагу навчанню особового складу. Особисто проводив заняття та польові виходи, зокрема із відпрацювання навичок застосування протитанкових ракетних комплексів. Він дуже любив свою дружину і доньку, друзів, спорт і Київ, що вже став для нього рідним. Мав козацький характер і гідність, які б ніколи не дозволили терпіти, щоб на нашій землі розпоряджалися чужинці. Із ночі 24 лютого 2022 р., коли російська армія вдерлася на територію України, майор Карватко разом із військовослужбовцями свого з’єднання обороняв столицю. Так, офіцер доклав значних зусиль до організації та облаштування вогневих позицій у районі Київського водосховища. Потім очолив зведений підрозділ, перед яким стояло бойове завдання — взяти під охорону аеро¬дром спортивного комплексу «Чайка» та не допустити висадки ворожого десанту. Покладені завдання Богдан виконав відмінно. Попри неодноразові спроби прорватися до столиці, ворог щоразу діставав гідну відсіч. Зокрема, в одному з боїв майор Карватко особисто знищив ворожу БМП та 9 окупантів. На початку червня 2022 р. Богдан Карватко відбув на Схід України, де тривав потужний наступ російських військ. Офіцер став одним із героїчних оборонців м. Сєвєродонецьк Луганської області. Так, у бою 17 червня 2022 р. підрозділ під командуванням майора Карватка зайняв позиції на околицях с. Метьолкіне, неподалік м. Сєвєродонецьк. Намагаючись прорвати оборону гвардійців, противник кинув в атаку два танки Т-62М, одну БМП та близько 60 солдатів і офіцерів. Помітивши рух ворога, майор Карватко замінував підходи до позицій. Підпустивши рашистів поближче, офіцер здійснив дистанційний підрив мін, знищивши танк та БМП. Після цього Богдан із ручного протитанкового гранатомета підбив другий Т-62, а потім вогнем із РПК ліквідував 5 окупантів. Атаку було відбито. 19 червня 2022 р. окупаційні війська вкотре обстріляли м. Сєвєродонецьк із реактивних систем залпового вогню «Град», у кількох будинках почалася пожежа. Розуміючи, що там могли залишитися люди, офіцер організував пошук та евакуацію потерпілих. В одній із квартир Богдан знайшов жінку з дитиною і вивів їх у безпечне місце. Загалом того дня гвардійці на чолі з майором Карватком евакуювали в український тил 18 місцевих жителів, з них трьох дітей. 20 червня 2022 р. Богдану Карватку доручили зайняти рубіж оборони на північних околицях м. Лисичанськ та здійснити вогневе прикриття автомобільної дороги «Сєвєродонецьк — Бахмут» під час виходу з оточення військовослужбовців 81-ї окремої аеромобільної бригади та 42-го окремого мотопіхотного батальйону ЗСУ. Попри масований обстріл позицій гвардійців із реактивних систем залпового вогню, вони упродовж трьох годин тримали оборону. Коли захисні споруди були зруйновані, рашисти пішли у наступ і виникла загроза опинитися в оточенні. Богдан Карватко наказав підлеглим відходити на запасні позиції, а сам залишився прикривати їх вогнем із кулемета. В своєму останньому бою офіцер знищив 8 загарбників, аж поки сам не був смертельно поранений. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі майору Карватку Богдану Владиславовичу присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).