Коцарь Богдан Ярославович (Вайтік)

Солдат Богдан Коцарь (позивний Вайтік) загинув 6 травня 2022 р. у Маріуполі на Донеччині. За день до цього під час оборони міста дістав серйозні поранення, наступного дня за ним приїхав евакуаційний автомобіль, який росіяни підбили з ПТУРа. У квітні військовому виповнилося 23 роки. Богдан народився в м. Самар Дніпропетровської області. У 2018 р. закінчив Дніпропетровський коледж радіоелектроніки, де навчався на факультеті комп'ютерних систем. Після цього працював у компанії «Інтерпайп НМТЗ» електриком. У 2019 р. пішов на строкову службу до 1-ї Президентської бригади, з якою згодом уклав контракт. Наприкінці 2020 р. перевівся до окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов». На дозвіллі займався спортом: боксом, воркаутом, бігом. Дуже багато тренувався. Грав на гітарі. Під час навчання в коледжі за власні кошти придбав комп'ютер, збирав стипендії і трохи підробляв ремонтом комп'ютерів. За словами близьких, був дуже позитивним, відповідальним і терпіти не міг несправедливості. Коли почалася повномасштабна війна, хлопець разом із побратимами з ОЗСП «Азов» мужньо стояв на захисті Маріуполя та виконував усі бойові завдання. Обіймав посаду гранатометника. За гідну службу Богдан був нагороджений медаллю «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). У своєму останньому повідомленні мамі він написав: «Живий-здоровий, люблю вас всіх. Всім нашим, кого бачиш, кажи, що люблю їх дуже, Дашу теж дуже, у мене круті тесть з тещею, теж їх люблю, передайте, і Мішу. Якщо цікаво, що хочу, коли приїду, то на думку спадає тільки твоя випічка, бабусине варення і маковеники. Хочу, щоб ти мене навчила пекти так, як ти, особливо пиріжки з яблуками, маком. А взагалі єдине, що хочу — це побачити. Передай Дімі, що я прочитав, що він писав, і передай, що все буде Україна». «Досі не можу змиритися з втратою. Він був кращим сином, у нього залишилась найкраща наречена, яка все одно його чекає. Девіз сина: «Краще обладунки воїна, ніж нашийник раба», — зазначила мама полеглого воїна Надія Коцарь. Поховали героя в рідному місті. У Богдана залишились мама і кохана.