Мельник Данило Борисович (Кенон)

Боєць Данило Мельник (позивний Кенон) загинув 10 травня 2023 р. під Бахмутом на Донеччині. Воїн дістав осколкові поранення голови та грудної клітки під час виконання бойового завдання, на яке пішов добровільно замість пораненого побратима. Рівно через місяць захиснику мало виповнитися 30 років. Данило народився у с. Устимівка Київської області. Жив у столиці. Навчався в музичній школі імені Миколи Лисенка. Згодом закінчив магістратуру Київського університету культури і мистецтв, де навчався за класом бандури на факультеті музичного мистецтва. Мав чудовий голос. Співав у хорі Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ. Викладав музичне мистецтво в Київській гімназії № 48. Любив подорожі і тварин, мав багато друзів. Брав участь у Революції гідності. Воював в АТО у складі батальйону «Донбас». Пройшов Іловайськ, брав участь у боях за Лисичанськ і Попасну. Відзначений нагрудним знаком «За доблесну службу», медаллю «За військову службу Україні». Після початку повномасштабного вторгнення Данило опанував фах оператора БПЛА та успішно виконував військові місії у складі підрозділу ЗСУ. Брав участь у боях за столицю, згодом перемістився на інші гарячі напрямки фронту. «Данило мав дуже сильний характер. У дитинстві мав хворобу ніг. Із 5 до 11 років переніс 8 складних операцій. Ніколи не скаржився, мужньо переносив всі випробування. Був принциповим і справедливим, завжди заступався за слабших. При цьому був дуже скромним і лагідним, умів вислухати і підтримати, любив життя і все живе. Умів кохати і виявляти турботу, був чудовим сином, братом, чоловіком, завжди знаходив добре слово для друзів. Данило вірив у Бога. Любив грати на фортепіано і слухати дощ, цікавився технікою, подорожував... І понад усе любив Україну. Мріяв бачити її сильною, вільною та незалежною», — написала дружина полеглого воїна Інна. Поховали героя на Алеї Слави Лісового кладовища у Києві. У Данила залишилися дружина, рідні, друзі та побратими.