Земськов Данило Вікторович (Даня)

Молодший сержант Данило Земськов (позивний Друг Даня) загинув 14 серпня 2023 р. поблизу с. Діброва на Луганщині. Дістав уламкове поранення в голову під час виконання бойового завдання та помер на місці. Захиснику назавжди 33 роки. Данило народився у м. Корюківка Чернігівської області. Після школи навчався в училищі на деревообробника, але не закінчив і за фахом ніколи не працював. Його покликанням було керування вітрильними яхтами та проєктування яхт і планування подорожей. Здобув звання кандидата в майстри спорту з вітрильного спорту. У 2014 р. брав участь в АТО у складі добровольчого об'єднання «Госпітальєри». Пройшов бої у Пісках та Авдіївці на Донеччині. Згодом повернувся до мирного життя. Останні декілька років виробляв гумові вітрильні човни, які можна брати з собою у літак, для себе та друзів. Працював на приватному кораблі. З початком повномасштабної війни чоловік знову без вагань вирішив стати на захист своєї країни. Данило воював у лавах 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Був старшим бойовим медиком інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення та неодноразово рятував життя побратимів. «Любив мандрувати на велосипеді, річками та морями на надувному човні, який зробив власноруч. На звичайному самокаті проїхав понад 100 кілометрів. Займався дайвінгом. Взимку, коли був добрий лід, ходив на буєрі. У нього завжди було про що розповісти — мільйон цікавих історій. Трошки писав вірші. Але найбільше його вабили море, вода, вітрила. З 2014 р. як патріот своєї країни став на її захист. Далі повернувся до мирного життя, але… Минув 2022 рік… Не вагаючись, уклав контракт. Навіть не можу сказати, скільки життів він врятував за 1,5 роки, так і не отримавши відпустки, так і не зробивши пропозицію своїй дівчині, так і не обійнявши маму, за якою так скучив. У 33 роки обірвалось все…» — розповіла мама загиблого. «Для всіх близьких Данило був найкращою людиною в житті. Він завжди міг підтримати та підняти настрій своїми жартами. Був дуже життєрадісним, любив життя. Але, попри те, що він завжди був усміхненим, залишався серйозним і справедливим. Завжди був вірний своїм принципам. І ще до 24 лютого знав, що одним із перших стане на захист країни. Він не міг інакше. За роки війни вивчився на парамедика. Був у цьому одним із найкращих, отримав посаду начмеда та здобув велику повагу серед більш досвідчених медиків», — додала його кохана Анастасія Верхомій. Поховали героя у м. Українка на Київщині, де він жив останніми роками. У Данила залишилися мама Ольга Олександрівна, сестра Євгенія, брат-близнюк Кирило, дівчина Анастасія, рідні, друзі та побратими, пес Шприц і кішка Ванта.