- Укр
- Англ
Антіпов Денис Геннадійович (Бук)
30 червня 1989 – 11 травня 2022
Біографія
Антіпов Денис Геннадійович (псевдо “Бук”) народився 30 червня 1989 року у місті Івано-Франківську. Отримав хрещення від отця Романа Кияка. У 1994 році родина переїхала з Івано-Франківська до Києва.
У 1996-2002 рр. навчався у середній загальноосвітній школі №11 м. Києва. З 2002 по 2006 р. навчався у гімназії №136 м. Києва, яку закінчив із золотою медаллю. Зі шкільних років брав активну участь у громадсько-політичному житті України, громадських акціях на захист української мови та національної пам’яті.
Денис мав блискучі знання іноземних мов, тому у 2006 р. вступив до КНУ імені Тараса Шевченка та почав навчання на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Навчально-наукового інституту філології. Двічі проходив навчання та мовне стажування у Південній Кореї – у 2008 році в Сеульському національному університеті та в 2011 р. в Університеті іноземних мов Ханґук. У 2010 р. закінчив військову кафедру Військового інституту КНУ та отримав звання молодшого лейтенанта запасу.
У 2011-2012 рр. Денис працював у сервісному департаменті компанії “Samsung”. Як перекладач брав участь у різних державних заходах за участі представників Кабінету міністрів України, Посольства Республіки Корея в Україні та корейських компаній. Зокрема брав участь у запуску швидкісних потягів Hyundai класу “Інтерсіті+”, працюючи перекладачем для корейських інженерів.
У 2012 р. отримав диплом за спеціальністю «Мова та література і переклад (корейська, англійська)» та здобув кваліфікацію магістра філології, викладача – дослідника корейської та англійської мов і зарубіжної літератури, перекладача корейської та англійської мов. Працював над кандидатською дисертацією на тему «Лінгво-прагматичні особливості фахової мови електроніки на матеріалі корейської мови». Науковим керівником Дениса був Тарас Кияк. Денис працював асистентом на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Навчально-наукового інституту філології.
У 2012 р. брав активну участь у Мовному Майдані – протестах проти русифікації та надання російській мові статусу регіональної. У 2013-2014 рр. – з перших днів протестів був учасником Революції Гідності. Він був одним із тих, хто у лютому 2014 р. влучно поцілив коктейлем Молотова у БТР на Майдані Незалежності. Денис з побратимами у лютому 2014 р. знесли пам’ятник комуністичному радянському злочинцю Дмитрію Мануільському в урядовому кварталі м. Києва.
Денис завжди мав щиру усмішку, був чудовим, освіченим і дотепним співрозмовником. Денис був надзвичайно кмітливим, магічним чином умів притягувати та гуртувати довкола себе таким самих світлих людей як і він, усі поважали Дениса за здоровий патріотизм та відповідальність. Він мав дуже багато захоплень і завжди намагався відкривати для себе щось нове. Він дуже любив небо і все що пов'язане з авіацією. Він дуже любив музику та грав на різних інструментах. Він дуже любив історію України, зокрема визвольних змагань, і всіма методами все своє життя поширював правду про боротьбу Організації Українських Націоналістів, Української Повстанської Армії, Армії Української Народної Республіки та інших військових формувань. Не словом, а ділом - зокрема відвідував і підтримував ветеранів Української Повстанської Армії та дивізії “Галичина”.
Денис Антіпов був засновником багатьох патріотичних сторінок у соціальних мережах, де займався просвітницькою діяльністю і створював креативні меми про історію, політику та світові новини. Зокрема це сторінки “Слава ОУН-УПА і всім борцям за Волю України!”, “Козацький цитатник”, “Галицькі шкварки”, “Вагон-ресторан "Свідки П'ятого Універсалу". Загальна кількість підписників цих сторінок була понад 60 тисяч осіб.
З початком російсько-української війни, у 2014 р. Денис пішов до військкомату добровольцем стати до лав ЗСУ, хоча і мав бронь як аспірант КНУ. На той час у його спеціальності військового перекладача потреби не було і Денис зацікавився аеророзвідкою. Вже у лютому 2015 р. він пішов добровольцем у 5-ту батальйонно-тактичну групу 81-шої окремої аеромобільної бригади. Двоюрідні дідусі воювали в Українській Повстанській Армії, їхніми псевдо були “Дуб” і “Листок”. Тому продовжуючи родинну традицію, Денис обрав собі псевдо “Бук”. З червня 2015 р. і по квітень 2016 р. перебував на передовій на фронті, виконуючи бойові завдання в Донецькій та Луганській обл. Здійснював аеророзвідку дій та позицій ворога біля Донецького аеропорту, на Світлодарській дузі, під Попасною, в Авдіївській промзоні та інших місцях. Став командиром взводу аеророзвідки свого батальйону.
8 серпня 2015 р. поблизу м. Миколаївка Донецької обл, Денис зробив фотографію, яка стала одним із символів боротьби України за Незалежність проти російських окупантів. На цьому фото Денис з трьома побратимами з його взводу аеророзвідки 5-тої БТГр 81-шої ОАеМБр відтворив відоме історичне фото часів Другої світової війни, коли морські піхотинці США у лютому 1945 р. підняли американський прапор над японським островом Іо Дзіма. У 2021 р. Денису вдалось відвідати Меморіал Корпусу морської піхоти США та могилу українця Майкла Стренка на Арлінгтонському національному цвинтарі - одного з тих, хто підіймав прапор на Іо Дзімі.
Ще до війни з РФ Денис захопився друком і придбав свій перший 3D принтер. А вже у 2014 р. став ініціатором волонтерського проєкту “Народний рухливий протез”, метою якого було створення доступного за ціною роботизованого проєкту руки для українських військових та людей з обмеженими можливостями.
У грудні 2015 р. Денис Антіпов взяв участь у проекті “Музика воїнів”, в якому зіграв на піаніно композицію “Воины света” (гурт Ляпис Трубецкой), яка стала символом Революції Гідності.
У квітні 2016 р. Денис Антіпов демобілізувався. 24 серпня 2016 р. збулася його давня мрія і Денис взяв участь у параді з нагоди 25‑ї річниці Незалежності України.
З 2016 р. він почав розвивати власну ветеранську справу. Спочатку Денис заснував крамницю “Anticius” - клуб цінителів історії та антикваріату, де власноруч оформлював картини з оригіналів історичних карт, малюнків, сторінок книг та документів.
Згодом у 2018 р. започатковує магазин із виготовлення різноманітної сувенірної продукції UA GIFTS. Магазин мав власні верстати для порізки та гравіювання різних поверхонь, 3D принтери, принтери для друку поліграфії, сувенірів та багато іншого. Денис створив онлайн платформу, щоб інші ветерани також могли продавати свою продукцію на його сайті. Під час епідемії COVID-19 він запустив виробництво захисних щитків, які врятували багато життів.
У 2018 р. Денис пройшов навчання у Київській школі економіки (Kyiv School of Economics) за програмою з підприємницької діяльності для ветеранів АТО і ООС. Згодом неодноразово долучався до заходів KSE вже як викладач, щоб поділитись досвідом власної ветеранської справи.
У 2020 р. для розвитку потужностей майстерні UA GIFTS Денис Антіпов став учасником програми Міжнародної організації з міграції з підтримки ветеранського бізнесу та програми “House of Europe” - Creative Business Academy для креативних підприємців.
У червні 2021 р. Денис виклав у ТікТок жартівливе відео на пісню "Батько наш Бандера", яке буквально за пару днів стало вірусним і згодом саме з нього розпочався відомий тренд серед української молоді. Станом на зараз оригінальне відео має понад 1 мільйон переглядів.
У 2021 р. проходив стажування у США за програмою UBL PIE: Ukrainian Business Leaders Promoting Innovation & Entrepreneurship, яка втілюється Американськими Радами. Під час першого етапу Денис віртуально стажувався у співпраці з District of Columbia Department of Small and Local Business Development. Того ж року за підтримки американського уряду Денис взяв участь у навчальній поїздці до США (D.C., Austin, San Diego), де мав змогу обмінятись досвідом з ветеранами-підприємцями та викладачами відділення корейської мови в університеті міста Остін, штат Техас.
З початком російського вторгнення 24 лютого 2022 р. Денис не вагаючись став до лав 95-тої окремої десантно-штурмової бригади і відправився на фронт. Брав участь у боях на Донеччині (зокрема біля м. Горлівка) та у Харківській області. 9 березня він отримав контузію та численні травми під час артилерійського обстрілу біля м. Ізюм на Харківщині. Як писав сам Денис - це був його другий день народження.
Навіть під час лікування для боротьби на інформаційному фронті Денис встиг запустити сайт, щоб показати світові справжнє обличчя росіян іноземними мовами: https://translatedfromrussian.info
Після лікування у госпіталі, Денис одразу повернувся на передову в перших числах травня.
11 травня 2022 р. близько 10 год. офіцер управління 1 десантно-штурмового батальйону 95-тої окремої десантно-штурмової бригади, лейтенант Денис Антіпов, героїчно загинув захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України в ході оборонного бою підрозділів бригади з противником поблизу села Довгеньке Ізюмського р-ну Харківської обл. в результаті якого отримав поранення несумісні з життям, внаслідок ворожого обстрілу танками та артилерією противника.
Військова служба
ЛейтенантЛютий 2015 - Квітень 2016 рр. Добровольцем пішов служити у 5-тій БТГр 81-ої ОАеМБр ЗСУ (аеророзвідник)
Лютий 2022 - Травень 2022 рр. Добровольцем пішов служити у 1-ий ДШБ 95-ої ОДШБр ЗСУ (аеророзвідник)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня
Медаль «Честь. Слава. Держава»
Відзнака «Учасник АТО»
Відзнака «За участь в антитерористичній операції»
Медаль «2016 - Учасник військового параду до 25-річчя незалежності України»
Відзнака «Захиснику України від московської агресії»
Медаль "Лицар бойового чину"
Медаль “За заслуги перед Прикарпаттям”
Нагрудний знак "Ветеран війни – Учасник бойових дій"
Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Лейтенант Денис Антіпов загинув 11 травня 2022 року біля села Довгеньке під Ізюмом на Харківщині. Офіцер отримав несумісні з життям поранення під час обстрілу танками й артилерією. Захиснику було 32 роки. Денис був родом з Івано-Франківщини. В мирному житті викладав корейську мову в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Мав багато захоплень і завжди намагався відкривати щось нове. Цікавився авіацією, любив історію України, поширював правду про боротьбу ОУН, УПА, Армії УНР. Із перших днів Революції Гідності Денис був на Майдані Незалежності в Києві. Після початку війни став волонтером, а у 2015-му році приєднався до 81-ї окремої аеромобільної бригади. Займався аеророзвідкою, став командиром взводу. Виконував бойові завдання під Донецьким аеропортом, у промзоні Авдіївки, на Світлодарській дузі. Взяв позивний Бук на честь свого прадідуся Дмитра Антіпова – воїна УПА. Після 2016 року повернувся до мирного життя. Продовжив викладати в університеті та відкрив власну справу – виробництво іграшок і подарунків з дерева. 24 лютого 2022 року Денис знову став на захист держави – тепер в аеророзвідці 95-ї десантно-штурмової бригади. Спочатку брав участь в обороні Києва, потім воював на Харківщині. 9 березня 2022-го отримав поранення під час артилерійського обстрілу біля міста Ізюм. У шпиталі створив сайт про злочини росіян в Україні. А в перших числах травня, одразу після завершення лікування, повернувся на передову. «Денис знав дуже багато мов, їздив у різні держави світу. Йому пропонували переїхати, давали роботу, житло, щоб виїхав за кордон. А він відповів: «Ні за які мільярди я з України не виїду». Син усюди ходив з книгою. Якщо прочитав щось нове, хотів, щоб всі про це знали. Купував книги у двох екземплярах. Одну залишав у себе, а іншу передавав нам. Остання, яку передав – «Справа Василя Стуса», – розповіла мама Марія Антіпова. «Неспинниий генератор ідей, людина-двіж по життю. Той, хто не відступав перед проблемами і завжди вставав після падінь. За твій неповторний гумор та внесок у розвиток Української Держави. Пам'ятаємо і помстимось», – написав Сергій Молодід. «Принциповий активіст. Боровся за українську мову та проти колоніального минулого в Україні... Завжди дотепний, веселий, цілеспрямований і впевнений у майбутньому. Він дуже любив Україну! Жив заради неї», – написав Андрій Ковальов. Посмертно Денису присвоєно звання почесного громадянина Києва. Його іменем назвали вулиці у столиці та Хотимирі Івано-Франківської області. На Аскольдовій могилі в Києві захиснику відкрили меморіальну дошку. Воїна поховали в селі Хотимир. У Дениса залишилися батьки. Після загибелі сина вони започаткували стипендію для студентів кафедри корейської мови та літератури і створили фонд для підтримки студентів імені Дениса Антіпова.Платформа пам'яті 'Меморіал'