Logo site

Дутка Дмитро Михайлович (Мітяй, Лис)

27 квітня 1999 – 9 січня 2023
Івано-Франківська обл. – Донецька обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
СолдатСолдат
Орден «За мужність» I ступеняОрден «За мужність» I ступеня

    • Біографія

      Дутка Дмитро Михайлович народився 27 квітня 1999 р. у с. Лісна Велесниця Надвірнянського району Івано-Франківської області. Навчався у Верхньомайданській ЗОШ І–ІІ ступенів. Після закінчення школи в 2014 р. вступив до вищого художнього професійного училища № 3 м. Івано-Франківськ та отримав спочатку диплом кваліфікованого робітника, а потім, у 2019 р., — молодшого спеціаліста за фахом «Декоративно-прикладне мистецтво. Різьба по дереву». З 16 років був членом УНСО. Був курсантом програми «Карпатський Легіон». У 18 років став інструктором програми, а також тренером з хортингу. Після навчання, у серпні 2019 р., працював робітником на лісокультурних роботах у Надвірнянському лісгоспі. 28 лютого 2020 р. уклав контракт зі Збройними силами України, а саме з 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою, де й проходив подальшу службу. Влітку 2022 р. проходив навчання у Великій Британії як оператор безпілотних літальних комплексів. Загинув 9 січня 2023 р. унаслідок влучання ворожого снаряда на позицію, де перебував воїн, поблизу с. Григорівка Донецької області. Похований 14 січня 2023 р. у рідному селі. Залишилася дружина.

    • Військова служба

      Солдат

    • Місце поховання

      Ще не додано

    • Фото і відео

      Ще не додано

    • Україна пам'ятає

      Ще не додано

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      Ще не додано

    • Публікації

      • 23-річний солдат Дмитро Дутка, позивні Мітяй і Лис, загинув 9 січня 2023 року біля села Григорівка на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельну вибухову травму внаслідок ворожого обстрілу зі ствольної артилерії. Дмитро народився і жив у селі Лісна Велесниця Івано-Франківської області. Закінчив Івано-Франківське вище художнє професійне училище №3 за спеціальністю «Різьба по дереву і бересту». У 16 років став членом УНСО як юніор, через 2 роки його прийняли в організацію. Працював у «Надвірнянському Лісгоспі». Вів активне та різноманітне життя. Був курсантом програми «Карпатський Легіон». Захоплювався спортом. Був інструктором і тренером з хортингу, кандидатом в майстри спорту України з хортингу, наставником з базового фехтування. Молодіжний активіст, член громадської організації «Краєзнавчо-туристичний спортивний центр «Аркан Стихій», інструктор зі сплавів Дністром. Під час проходження строкової військової служби у 2020 році Дмитро підписав контракт із ЗСУ. І відтоді служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Під час повномасштабної війни пройшов навчання у Великій Британії. Після повернення обійняв посаду командира відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу у своїй бригаді. Дмитро неодноразово був відзначений нагородами: медалями «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, «За військову службу Україні», «Захиснику Вітчизни», «За сприяння воєнній розвідці України» ІІ ступеня. Також став повним кавалером ордена «За мужність» – у 2022 році отримав нагороди ІІІ і ІІ ступеня, а вже посмертно – І ступеня. «Він був найкращий: веселий, розумний, життєрадісний, цілеспрямований. Планів на майбутнє було дуже багато. Він так сильно любив життя! Я дуже пишаюся своїм сином, він справжній Герой України! Дуже велика втрата, дуже боляче втрачати таких молодих хлопців! Цей біль не передати словами, його не загоїти нічим!» – розповіла мама полеглого бійця Тетяна. Поховали Героя у рідному селі. Вдома на Дмитра чекали батьки, молодший брат, дружина, бабуся, дідусь.
        Платформа пам'яті 'Меморіал'