- Укр
- Англ
Білявський Дмитро Сергійович
9 червня 1999 – 19 серпня 2023Полтавська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Народився 9 червня 1999 року, житель села Гриньки Кременчуцького району Полтавської області. Навчався у Державному навчальному закладі «Іркліївський професійний аграрний ліцей», здобув освіту тракториста-машиніста. Проходив строкову службу у в/ч Національної Гвардії 3059 м. Кременчук у 2019 р. Працював на різних роботах — був трактористом, столяром. На початку повномасштабної війни добровільно ходив у воєнкомат. Призваний на службу у березні 2022 року. Спочатку служив у в/ч НГУ 3059 м. Кременчука, згодом переведений до 16-го полку охорони громадського порядку імені генерал-майора Олександра Радієвського (в/ч НГУ 3036) м. Дніпро. Був у багатьох гарячих точках України, зокрема у Серебрянському лісництві (Кремінна). Загинув 19 серпня 2023 року від смертельної вибухової травми в селищі Урожайне Волноваського району Донецької області.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Дмитро Білявський загинув 19 серпня 2023 року в районі селища Урожайне на Донеччині. Під час виконання службових обов'язків, отримав смертельну вибухову травму. У червні захиснику виповнилося 24 роки. Дмитро родом з Полтавської області. Жив у селі Гриньки. Після школи здобув фах тракториста-машиніста в Іркліївському професійному аграрному ліцеї. У 2019 році проходив строкову військову службу у в\/ч 3059 НГУ. Працював на різних роботах, зокрема, на посадах тракториста та столяра. На початку повномасштабної війни чоловік добровільно пішов до військкомату, бо прагнув захищати Батьківщину. У березні 2022-го був призваний до лав Національної гвардії України. Спочатку служив у в\/ч 3059, а згодом був переведений до 16-го полку охорони громадського порядку імені генерал-майора Олександра Радієвського (в\/ч 3036). Обіймав посаду стрільця-телефоніста. За час служби був у багатьох гарячих точках війни. «Він назавжди буде в моєму серці. Коханий, тендітний, сміливий, розумний, кмітливий – цей список можно продовжувати безкінечно, бо він був саме таким. Це був мій світ, моє кохання, моє життя, яке раптово і так несподівано обірвалося…», – розповіла дружина Дмитра. «Був добрим, чуйним, терплячим, веселим, розумним», – таким пригадують загиблого його близькі. Поховали воїна у рідному селі. Вдома на Дмитра чекали батьки, цивільна дружина, брати, сестри, племінники, куми і друзі.Платформа пам'яті 'Меморіал'