Коляда Дмитро Сергійович (Демон)

Старший лейтенант Дмитро Коляда (позивний Демон) загинув 21 листопада 2022 р. під час виконання бойового завдання поблизу с. Яковлівка на Донеччині. 7 листопада воїну виповнилося 25 років. Дмитро народився у с. Борисів Хмельницької області, де і провів свої юні роки. Завжди мріяв стати військовим, як його хрещений батько. Проте вступити у військовий ВНЗ не вийшло. Щоб не гаяти часу, хлопець здобув фах електрозварника у Нетішинському професійному ліцеї. А у 2020 р. став випускником Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Там здобув кваліфікацію офіцера тактичного рівня. Після випуску молодий офіцер потрапив на службу до 109-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» ЗСУ. Виконував бойові завдання на території проведення ООС на Донбасі. У 2021 р. був нагороджений нагрудним знаком «Козацький хрест» ІІІ ступеня. Під час повномасштабної війни Дмитро разом із підрозділом продовжував боронити Україну від окупантів. Він командував ротою і завжди був із побратимами на передовій. У квітні 2022 р. був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Наш Дімчик з дитинства був щирою і працьовитою дитиною, його енергії вистачало, щоб допомогти по господарству і пограти у футбол. Він з легкістю міг приготувати святковий стіл і частувати рідних. Його цілеспрямованості можна було позаздрити, він із тих людей, які ставлять мету та йдуть до неї, попри всі труднощі. Нашого Дмитрика всі пам'ятають усміхненим, життєрадісним хлопчиною, який завжди міг прийти на допомогу. У листі в майбутнє, які пишуть випускники нашої сільської школи, він один написав: «СЛАВА УКРАЇНІ!». Мрією його життя було стати справжнім офіцером. Коли він став курсантом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, його радості не було меж. Він був такий гордий нести почесне звання майбутнього військового. По життю Дімчик — однолюб, ще в дитинстві закохався в сусідську дівчину. Кохання юності стало коханням усього його життя. У день загибелі нашого героя бабуся чекала на його привітання, їй виповнилося 80 років, вона молилась і просила Бога за свого онука. Та, на жаль, телефонний зв'язок розділив усе наше життя на «до» і «після», — розповіла старша сестра офіцера Альона. Поховали героя в рідному селі. У Дмитра залишились батьки, молода дружина, сестра, племінниця, старенька бабуся, хрещена мама, двоюрідні брат і сестра. Посмертно офіцера нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.