- Укр
- Англ
Горбейчук Дмитро Васильович (Чих-пих)
3 листопада 1983 – 19 грудня 2022Івано-Франківська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» II ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Дмитро Горбейчук (позивний Чих-пих) загинув 19 грудня 2022 р. у бою з окупантами поблизу с. Яковлівка на Донеччині. Воїну було 39 років. Дмитро народився в с. Тисменичани Івано-Франківської області. Закінчив там ліцей. Займався будівельними роботами. Любив ремонтувати техніку, відпочивати на природі, допомагати людям. Із 2021 р. проживав з родиною у с. Старий Лисець Івано-Франківської області. Мріяв про будинок, авто і ще одну донечку. Хотів багато подорожувати з родиною. Із 2014 р. чоловік брав участь в АТО на Донбасі. Отримав 4 медалі за оборону краю. За вивезення поранених під обстрілами в Нікішиному був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. З перших днів повномасштабної війни Дмитро знову став на захист України. Воював у лавах 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Обіймав посаду старшого механіка-водія. Брав участь у боях за Запорізьку область, у визволенні Херсонщини, обороні м. Соледар на Донеччині. У травні солдат Дмитро Горбейчук був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». «Дмитро — дуже хороша людина… Щирий, життєрадісний, дбайливий, люблячий чоловік і найкращий тато. Ніколи не любив хвалитися своїми хорошими вчинками, а їх він зробив багато. З ним я відчула, що таке бути щасливою жінкою... Не можу повірити, що його немає. Намагався робити все для сім'ї, про яку так мріяв. Він — моє щастя, моя опора, моє кохання. Він всю війну підтримував мене як міг. Будучи в найгарячіших точках, ніколи не скаржився і говорив: «Маленька, все буде добре. Ми разом пройдемо все». У моєму серці Дімчик назавжди. Пишаюся ним. Ми були дуже щасливі разом. Таких, як він, немає і більше не буде», — розповіла дружина загиблого Марія. «Дмитро був завжди на позитиві, мав золоті руки, відмінно виконував всі завдання. Відважний воїн, надійний друг. Від нього віяло добром... Дбав, як міг, про побратимів, а про себе думав в останню чергу», — додав кум і побратим Роман Качуровський. Поховали героя в рідному селі. У Дмитра залишилися мама, сестра, двоє братів, дружина, донечка Дарина та синочок Павлик, який з'явився на світ у 2022 р.Платформа пам'яті 'Меморіал'