Рудь Дмитро Володимирович (Мінськ)

26-річний розвідник Дмитро Рудь (позивний Мінськ) загинув 10 січня 2023 р. поблизу с. Водяне на Донеччині. Під час виконання бойового завдання боєць дістав смертельні поранення внаслідок влучання ворожого танкового снаряда в його автомобіль. Дмитро народився у с. Мітлинці Вінницької області. У 2011 р. закінчив навчання у Мітлинецькій школі. У 2014 р. здобув фах операціоніста з фінансів та кредиту в Брацлавському агроекономічному коледжі ВНАУ. У 2019 р. здобув вищу освіту у Вінницькому національному аграрному університеті за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування». Після закінчення коледжу працював контролером-касиром територіально відокремленого безбалансового відділення «Ощадбанку» у Вінниці. Згодом був переведений на посаду старшого контролера-касира касових операцій. У вихідні приїздив до рідного села, де допомагав дідусеві займатися фермерством і бджільництвом. Захоплювався полюванням. Із березня 2020 р. по лютий 2022 р. заробляв на життя фермерством і веденням рибного господарства в рідному селі. У 2016 р. чоловік був мобілізований до лав ЗСУ. Брав участь в АТО на Луганщині. Був нагороджений відзнакою «Захиснику Вітчизни». 26 лютого 2022 р. Дмитро знову став на захист України від окупантів. Проходив службу в 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка, обіймав посаду старшого розвідника — снайпера 2-ї категорії розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти. Захищав Миколаїв та Миколаївську область, брав участь у звільненні Херсонщини, потім вирушив на Донеччину. У 2022 р. Дмитро був нагороджений медаллю «За зразкову службу». «Діма з дитинства був непосидючим, сповненим енергії, веселим, усміхненим, з ямочками на щоках. Любив завжди бути першим, бути в центрі подій, щоб без нього нічого не відбувалось. Любив спорт, співи і танці. Там, де був Діма, завжди було весело та гамірно. Він був щирим і справедливим, із великим відкритим серцем. Таким активістом Діма був і на війні. Людина-Герой. Порядний, добрий, світлий, чуйний, мудрий, працьовитий, цілеспрямований. Дмитро був не з тих, хто чекав, що країна може зробити для нього, він сам завжди намагався зробити все для України. Безстрашний, відважний і рішучий. Ніколи не боявся смерті. В інтерв'ю телеканалу «1+1» Діма казав: «Ми на своїй землі і мусимо її захищати, відсіч будемо давати до останнього патрона». Він був патріотом своєї країни. Жив за девізом «Хто, якщо не я». Щодня ризикував життям. Неодноразово був поранений, але, ставши на ноги, знову повертався в стрій. Діма врятував не одне життя, — казали його побратими. Такі люди повертають колесо історії. Дмитро любив Україну. Боровся за Україну. Загинув заради України. Вірний присязі та народу України до останнього подиху», — розповіла його рідна сестра Іванна. Поховали захисника у рідному селі. У Дмитра залишились батьки, дружина, донька, сестри, племінник, бабусі, друзі та побратими.