Шестаков Дмитро Віталійович (Святий)

Інспектор прикордонної служби Дмитро Шестаков загинув 22 жовтня 2023 р. під час ворожого мінометного обстрілу поблизу м. Бахмут Донецької області. Захиснику було 30 років. Дмитро народився у м. Краматорськ на Донеччині. Навчався у школі № 23. Потім вступив до Донбаської державної машинобудівної академії. Після двох років навчання став фахівцем із ремонту оргтехніки у фірмі «Комп'ютер Про». 19 травня 2013 р. його призвали на строкову службу. Після початку російсько-української війни, в 2014 р., підрозділ внутрішніх військ, в якому служив Дмитро, охороняв хімзавод у Рубіжному. Частина Дмитра була фактично заблокована на складській території, де несла охоронну службу. Їхнім головним завданням було не допустити вивезення вибухівки. Дмитро з побратимами виконали його. Демобілізували Дмитра після двох років служби. Повернувшись до Краматорська, він став співзасновником ветеранської організації «АТО Поруч». Одружився, у подружжя народився син. Дмитро працював у «Комп'ютер Про». Вранці 24 лютого 2022 р., почувши перші вибухи та дізнавшись про напад росії, Дмитро відвіз сім'ю до передмістя Краматорська, а сам пішов у військкомат. Його розподілили до 11-го Краматорського прикордонного загону. Дмитро обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2-ї категорії — кулеметника відділення інспекторів прикордонної служби 1-ї прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування № 1. «Таких світлих людей, як Дімка, не буває... Він найкращий із нас», — згадують побратими. «Це величезна втрата для нас усіх... Він був моїм єдиним найкращим другом, і мені його буде дуже не вистачати», — розповів побратим Богдан Корнієнко. «Брат, мій улюблений брат! Уся країна, а може і весь світ, має знати, який ти був сміливий та ніколи не давав задню, куди б тебе не відправляли! Я скажу більше: ти єдиний із нашої великої сім'ї та моїх друзів і знайомих, хто пішов у перший день війни, ти єдиний, хто не злякався! Ти пішов нищити ворога! Я неймовірно тобою пишаюся! Всі, хто тебе знав, можуть з упевненістю сказати, що ти був дуже хорошою та доброю людиною!» — написав брат воїна Олександр. «Мій найкращий друг. Любий брате. Ти пішов із цього життя дуже рано... Але ти назавжди залишишся у моєму серці та моїй пам'яті усміхненою, світлою людиною. Завжди справедливий, розсудливий, наповнений мудрістю не по роках. У найтемніші часи тільки ти дарував ту іскорку позитиву та світлих думок, що все буде добре, прорвемося. І з таким настроєм ти захищав нашу Батьківщину, наш спокій. Сподіваюсь, ти знайдеш спокій у вічному житті», — написала його двоюрідна сестра. «Він був дуже чуйним сином, турботливим батьком та відданим чоловіком, котрий дуже любив свою дружину і сина. Його маленький синочок завжди пам'ятатиме, як катався з татом на паровозику, сидів із ним на мотоциклі або як тато дарував його мамі квіти. Мені син завжди казав, яка я гарна і як сильно він мене любить», — розповідає мама Лілія. Поховали захисника на Алеї Героїв у рідному місті. У Дмитра залишилися дружина, син, брат і батьки.