Тимченко Дмитро Владиславович (Дімон)

Молодший сержант Дмитро Тимченко (позивний Дімон) загинув 7 листопада 2023 р. унаслідок вибухової травми, якої зазнав під час бою у с. Кліщіївка на Донеччині. Захиснику було 30 років. Дмитро родом із с. Розкішне Луганської області. Значну частину свого життя присвятив військовій справі. У квітні 2013 р. уклав перший контракт. Планував заробити грошей та піти навчатися. Спочатку служив у Луганську. Через рік переїхав із військовою частиною до Дніпропетровської області, а потім — до Краматорська. Був учасником АТО. Згодом служив у військовій частині в Золотоноші. На початку 2018 р. перевівся в 93-тю окрему механізовану бригаду «Холодний Яр». Служив у мінометній батареї. Пізніше таки вступив до Навчально-наукового інституту педагогіки та психології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, але закінчити його не встиг. У вільний час любив читати книги на військову тематику, підтримував фізичну форму. Разом із нареченою планував придбати власне житло у Дніпрі. Початок повномасштабної війни Дмитро зустрів у Харківській області, де дістав контузію. У квітні 2022 р. став на захист Ізюмського напрямку, брав участь у боях за с. Заводи, тримав оборону біля Великої Комишувахи. Із середини серпня до кінця грудня 2022 р. обороняв м. Соледар, а в січні 2023 р. — м. Бахмут, де пробув до кінця червня. Із серпня того ж року почав виконувати завдання зі звільнення та оборони с. Кліщіївка Донецької області, де і загинув. За час служби військовий був нагороджений медалями «Захисник Соледара» та «Золотий хрест». «Дмитро був дуже доброю та щирою людиною. Таких, як він, більше немає… Надійна людина, до нього можна було звернутися за допомогою будь-коли, але якщо в нього були проблеми, він нікому про них не розповідав», — сказала наречена загиблого Олена Жук. Дмитра поховали на Краснопільському кладовищі у Дніпрі. У воїна залишилися наречена, мама і бабуся.